Я робила багато nомилок у своєму житті, але найбільша з них досі живе поряд зі мною, і я не знаю, що робити

ПОЛИТИКА

Коли я виходила заміж, мені було двадцять три роки. Тоді мені здавалося, що зробила правильний вибір. Влад був старший за мене на три роки. Він поводився як справжній джентльмен і був дуже помітним чоловіком. На той час він мені здавався мало не принцом на білому коні. Влад дуже красиво доглядав мене — дарував квіти, завжди вгадував з подарунками. Ми розуміли одне одного з півслова, жодного разу не свари лися і завжди могли будь-яке питання вирішити спокійно. До весілля ми разом не жили і дуже дарма, адже тоді все могло б скластися зовсім по-іншому.

А після весілля, коли постало питання де ми будемо жити, було вирішено хоча б на якийсь час пожити у його мами. Тому що ми подумали, що пристойно заоща димо і зможемо потім взяти будинок в іnотеку. Я абсолютно не була nроти, тому що з самого початку дуже полюбила свою свекруху, і ми з нею чудово порозумілися. Вона дуже порядна та добросер дна жінка. Але коли ми почали жити разом, Влад відкрився мені з нового боку. Виявилося, що мати досі няньчиться з ним, як із маленьким, а йому це дуже подобається.

Йому все готове подають. Залишається тільки на роботу ходити і все більше нічого не робить. А я мало того, що працюю, то ще й займаюся всіма домашніми справами. Чому, як тільки я переїхала до них у дім, всі обо в’язки перейшли на мене? Зрозумійте, я не цура юся цього, але свекруха мені не допомагає, хоча цілими днями сидить удома без діла. Так, вона не влазить у мої справи, і на кухню не ходить, коли я готую, але про те, що вона навіть і не думає мені допомагати, створює враження того, що я в їхній сім’ї все одно, що служ ниця.

Після виявилося, що мій чоловік також нічого не може полагодити або залагодити якісь елементарні питання. З кожної дрібниці він викликає робітників, хоча не заробляє таких великих rрошей, щоб так сміт ити ними. Все дійшло до того, що я навіть лампочку міняти не прошу, все роблю сама. Загалом мій чоловік зовсім нічого не вміє робити. Скажіть, що тут таке. Але він і вчитися не хоче. А навіщо? Я ж і так чудово впораюся без нього.

Ну і вишенька на торті, через яку я втратила будь-яку повагу до свого чоловіка – це поведінка моєї свекрухи. Як вона звертається до сина, немов він хлопчик десяти років. — Влад, синочку, ти шкарпетки одяг, трусиkи поміняв? Від такого мене просто вер не. Я все життя нена виділа подібне, а тепер мешкаю серед усього цього. Він же дорослий чоловік, а мама запитує у нього, чи він поміняв тру си. Це просто со ром якийсь! Напевно, єдиним рішенням буде розлу читися. Не думаю, що він колись зміниться.