Якось моя подруга скаржилася мені на своїх нахаб них родичів: – Одна справа у свята або хоча б у вихідні до нас приходити, але приходити через день – це був перебір. Вони ще й щоразу чекають бенкету, десертом тут не відмах нешся. Адже таких гостей натякнути немає сенсу – не зрозуміють, rрубити не можна, за двері виставити – тим паче. – Я розповіла про це своїй бабусі, – продовжила подруга, – а вона мені такі слова сказала: ‘Той, хто гостює у тебе більше 7 днів – не гість, а співмешканець.”.
Мій світ перекинувся після них! Потім вона довго і докладно розповіла про деякі випадки з такими гостями, розповіла про свою бабусю, яка знала прислів’я та приказки на всі випадки життя. Чергова порада бабусі допомогла бід ній вирішити nроблему настир ливих гостей. Що вона зробила? Все просто! Вона переклала частину роботи (готування, покупки, сервірування столу) на своїх гостей. Ми добре посміялися, але обидві знали, що це є геніальна ідея. Я відзначила цей спосіб для цього. Виявилося, не дарма.
Якось мені зателефонувала інша подруга і сказала, що вони з дівчатами хочуть зайти до мене у гості. Оскільки 2 з них ніколи раніше не були в мене в гостях, вирішила залишити враження гостинної господині. Купила багато продуктів і наготувала різних страв, Подругам все настільки сподобалося, що вони вирішили тішити мене своєю присутністю кожні 2-3 дні. В цей же час до мене приїхали родичі з іншого горда і попросили жити в мене кілька днів. Як би не так. Кілька днів затягнулося на два тижні.
На деякий час я почала нена видіти свій будинок, бо прокидалася біля плити, засипала з пилососом у руках. Я ніби з господині перетекла в хату. І одного чудового дня вирішила: все, з мене достатньо! Ось, вже сто разів за дверима стоять подружки. Я з порога дала їм сумку для продуктів і відправила в магазин. Родичам з ранку дала завдання пропилососити вітальню, вимити тарілки та сказала, що за вечерю того дня відповідають вони. Вони посміялися і спробували перевести мої слова жартома, мовляв, гостей не наnружують, а я не розrубилася, процитувала слова бабусі моєї подруги.
Вони все зробили, але ввечері почали збирати свої речі, а зранку поїхали до себе. Подруги теж рідко з’являлися в моєму будинку. Цей спосіб ще не раз мене рятував. Але через нього ми з чоловіком почали відповідальніше підходити до питання про гостей. Коли нас хтось запрошував до себе, ми куnували їм частування, кілька разів дякували за гостинність та запрошення, але намагалися уникати запрошення до себе у відповідь.
