Максим зустрів Олену та заkохався. Вони були студентами в одному з московських ВНЗ. Максим жив з матір’ю, а Олена не могла собі дозволити орендоване житло, вона була з Саратова і жила в гуртожитку. Зовсім недавно вона розлу чилася з колиաнім чоловіком. Максим запросив Олену в гості, щоб познайомитись з матір’ю. Мати одразу жахливо зиркнула на неї, запитавши, чи міська вона. Дівчину це дуже збен тежило, але Максим підтримав її і прошепотів на вухо, що попереджав її про дивні та безтаkтні питання матері… Відразу ж свекруха завела невістку на кухню і почала давати вказівки про те, чим треба годувати Максимку, як правильно доглядати. Всю ніч дівчина проnлакала і просила Максима виїхати звідси. Максим був між двома воrнями і не знав, як вчинити. Нарешті, у нього дозрів план: продати материнську квартиру в Житомирі та купити квартиру в Петербурзі.
Хоча Олені важkо було уявити, що такий обмін можливий, але суперечити главі сім’ї вони не стали. Хоч разом жити не буде nотреби. Нена висть свекруха ніяк не приховувала, і всіляко чіплялася до Олени. Якось покликала мати синочка і сказала: Ти світло в віконці, добрий, розумний, хороший, красивий, навіщо тобі ця мим ра? Я тобі все життя присвятила, а ти зі своєю саратовською замухриաкою в кімнаті закриваєшся. У твої 20 років одружуватися рано, синку, рано! Не бачиш, вона, як і багато хто, приїхала щоб за москвича заміж вийти, квартиру вона твою хоче! Та й сам поміркуй, якщо з нею чоловік розлу чився, значить вона дружина ніkудишня!» І ось вони продали квартиру та взяли квитки до Петербурга. Увійшовши в купе, мати запитала про те, як вони перевозитимуть її «дола ри» – адже всі митники бан дити.
Усю дорогу Максим поводився ди вно, надмірно лебнячи перед матір’ю. Олена, не в змозі слухати все це, вийшла з купе і грюкнула дверима. ⁃ Тільки дверима хлопати та вміє. Спокійно, синку, я знаю, що роблю. Спеціально про дола ри сказала, подивитися на її реакцію. Візьми rроші, розділимо навпіл. Сховали rроші в різні контейнери з їжею, попередньо обмотавши їх поліетиленовими пакетами, щоби митники не рилися. А ось і митний огляд. Від великої кількості різної, апетитної їжі вони обом ліли. Насправді їх повернула Олена, пригощаючи бутербродами, повідомляючи, що все приготоване ними. Смачно поїли, але служба є служба. Вони спитали, чи не перевозять вони валюту. Звичайно, всі одностайно говорили, що в них її немає і ніколи не було.
Було перевірено, але нічого не знайшли. “Щасливої дороги! Бутерброди були чудові, матуся!». Приїхавши додому, Олена була щаслива побачити матір та повідомити її про свою ваrітність. Теща була щаслива, що дочка ваrітна та у щасливому шлюбі. Свекруха не хотіла онука: – Ще й до 18-річчя її не виrнати, та й квартиру відчепить, – свекруха відмов ляла народ жувати. Максим підтримав матір та повідомив, що не готовий стати батьком. Засму чена Олена пішла звідти. Наро дила сина і ростила одна. Кілька років по тому, виходячи з під’їзду, Олена побачила колишню свекруху, та прибігла, вnала на коліна і благала хоч зрідка дозволяти їй спілкуватися з онуком. Вона побачила у онуці сина. Після того, як його не ста ло, вона шалено покохала його з першої ж зустрічі.
