Антонина Кузьмівна сиділа ввечері з чашкою чаю на своєму балкончику, нікого не чекала. Раптом у квартиру з похідним рюкзаком за плечима увійшов зять Стас. ⁃ Здрастуйте, мамо, — ввічливо привітав Стас. Антоніна Кузьмівна здивувалася: Чого це ти з рюкзаком? — Так, я поживу у вас небагато. Теща ніяк не могла зрозуміти сенсу фрази. — Тебе що моя дочка з дому виrнала? — Я тут подумав над вашою пропозицією відправити Анечку до Таїланду. Оскільки ми все-таки час міцний, дуже любимо один одного, ніколи окремо не відпочивали, а ось після ваших умовлянь тривалістю на тиждень, все-таки ми подумали провести невеликий експеримент: я приїхав пожити у вас, а Таня через три дні полетить у Таїланд. Перевіримо, чи міцні наші почуття.
— А чому саме до мене? Поїхав би до своїх батьків. — Так вони далеко, і на квитки витрачається небажання, я краще у вас поживу. Нам буде разом весело. Спати буду на кухні, щоб не заважати вам своїм хропінням. — Ти чого, я ж уночі їжу — заважати ж будеш. — А так, я й забув, що ви ночами любите поїсти. Ну, тоді, на підлозі десь розташуюсь. Теща ніяк не могла зрозуміти, що ж затіяв її зять. — Так, і до речі, сьогодні мої друзі приїдуть, тому доведеться терnіти і їх теж. Трохи вип’ємо, ну це нічого. У нас традиція така — проводжати у відпустку. Аня знає, потім можете подзвонити їй, розповісти, хто був, скільки nили. — І скільки ти збирався тут жити? — Всього нічого, тиждень. Ми вас і більше терnіли, і ви мене зазнаєте! — Ти що знущаєшся? — Антоніна Кузьмівна від жа ху не знала, що робити. — Ох, як добре ми проведемо час! Ми ж казали, що відпочинок – це час веселощів.
Та й ви самі розповідали і казали, що нічого поrаного в цьому немає, і ми тут з друзями під закусочку вип’ємо під вашим наглядом. — Ні, Стасику, ти все-таки збоже волів! – Вам з нами сподобається, а Аня нехай одна у квартирі сидить, набирається терпіння. Через 3 дні у неї повна свобода розпочнеться! А ви сьогодні відвезете цю путівку вашої дочки, тому що завтра ви точно не будете в змозі, голова бо літиме. — Ой, Стасику, я ту путівку, яку обіцяла Аньці, вже віддала іншій людині, ось дос ада… Та й справді, а раптом Анька щось наробить у Таїланді. Відпустка сама непередбачувана справа. Я знаю по собі. Потім ще я буду вин на. Не хочу руй нувати вашу щасливу пару. Так що, Славку, закривай свій експеримент і дмуй додому. Стас вийшов із квартири. Антоніна Кузьмівна перехрестилася і сказала: «Слава тобі господи» За дверима і Стас зітхнув: «Пронесло».
