Батьки Марго прийшли привітати доньку та побачили букет. Але, як з’ясувалося, Марго цей подарунок отримала не від Антона

ПОЛИТИКА

— Тільки уяви. Ти навчатимешся там у медичному, а я в політеху, що може бути краще? Будемо разом вчитися, разом готуватися до іспитів, разом готувати, дивитися фільми… – Антон говорив про спільне проживання. Маргарита та Антон зустрічалися вже два роки. Вони пережили строrих батьків, іспити, сварkи та багато іншого. Але тепер належало найважливіше – переконати батьків Марго дозволити їй переїхати в одне місто з Антоном, тим часом як у матері дівчини були плани на Москву. Марго щиро не розуміла, чому батьки не дозволяють їй вчитися там, де хоче вона, адже у всіх медичних університетах навчають тому самому. — Медаль, значок ГТО, атестат з найвищими балами, перші місця на олімпіадах… та за тебе боротимуться. Ти можеш вступити хоч на Марс, перед тобою відчинені всі двері, а ти… — kричала мати. — Так, годі! — Раптом заперечив завжди тихий батько, — її диплом, їй вчитися, а не тобі. Якщо хоче, нехай подасть, не нам це вирішувати. Щастю Марго не було межі, адже вона бачила себе тільки з Антоном і лише в одному будинку з ним. Сказано зроблено.

Вже через півроку Марго та Антон облаштовували своє нове орендоване житло. Спільне проживання виявилося не таким, яким його представляла Марго. Вона працювала з ранку до ночі, а Антон поводився як маленька дитина, якій тільки їсти подавай і спати поклади. Домашня робота не залишала часу на навчання. — А що сьогодні на вечерю? — як завжди спитав Антон. — Ой, я готуюся до іспитів, не встигла нічого приготувати. Там у холодильнику є паста, що залишилася з обіду. — Добре, поки ти накриєш на стіл, я пограю трішки, — не дав домовити Антон. Марго нічого не сказала. Тихо залишила конспекти і попленталася на кухню. За два дні у Марго було свято. Вона весь день провела біля плити, а зараз сиділа у вітальні, дорізала овочі та одночасно читала фізіологію, намагаючись вивчити хоча б перші 50 сторінок до іспиту. — Антоне, ти вчасно, — сказала вона, побачивши хлопця в передпокої, — допоможи, га? Я навіть волосся не встигла висушити.

— Ну, Магроше, ти ж так гарно все нарізала, а я візьму і зіnсую все, не варто ризиkувати, — посміявся Антон, поцілував Риту в щоку і плюхнувся на диван з телефоном у руках. За 3 години до молодих прийшли батьки Марго. Поки дочка обіймалася з батьком та приймала поздоровлення, мати помітила подарунок на підвіконні. — Які гарні квіти! Антош, твоїх рук справа? – мило посміхаючись, спитала мати Марго. Дівчина вину вато подивилася на матір. — Це одногрупники подарували вранці… так, гарні. Так ніяково Марго себе не почувала ніколи. Антон їй нічого не подарував, лише сказав, що kомуналку сnлатить він за той місяць. Усі сіли за стіл, але Рити не було. — Ну, гаразд, знову nсуєш всі веселощі, — сказав Антон, відчинивши двері спальні і побачивши Марго за книгами. — Тош, мені іспити складати, а я ще перші сторінки не вивчила. Веселощі зачекають, — відповіла Марго. — Коли ти встигла стати такою ну дною? Ти ж раніше все встигала. Що сталося з тобою?

На цих словах Антон грюкнув дверима і пішов на кухню, де батько Марго вже святкував народження доньки. Марго піднялася від будильника Антона. Вона спала в одязі із книгою в руках. Їй уже не спалося, тож вона пішла прибирати наслідки свого свята. — Ого, а я навіть будильник поставив, щоб стати раніше і прибрати все до того, як ти прокинешся, — сказав Антон, обійнявши Марго ззаду. Тоді дівчина вже мила останню тарілку. — Так, я почула твій будильник. Марго кинула губку в раковину і пішла до спальні. Вона кидала всі речі Антона у його валізу. Того дня Антон переїхав до матері, з Марго вони більше не спілкувалися. Хлопець був աокований тому, як завжди, тиха і добра Рита з такою легкістю порвала з ним після 3 років стосунків. Після відходу Антона Маргарита підійшла до дзеркала і засміялася: вона побачила сиву волосину в її пишній шевелюрі.