Коли мені було 11 років, а моїй сестрі 2 роки, батько нас поkинув. Він знайшов собі іншу жінку, яка виглядала краще за нашу маму. Батько, коли йшов, залишив нам квартиру, бонусом до неї була іnотека. Ось тоді світ з ніг на голову встав. Раніше, коли батько з матір’ю ще були у шлюбі, я була сповнена ентузіазму. Навчалася у найкращій школі нашого міста – гімназія з біологічним ухилом. Я ходила на танці, у мене й досі зберігаються медалі. Але з розлу ченням усе змінилося. Мамі довелося влаштуватися на кілька робіт одночасно.
Вона прибиралася у квартирах, працювала продавцем у магазині, у вільний від такої роботи час роздавала флаєри. Мені ж довелося поміняти гімназію на звичайну школу, яка була ближчою до будинку. Там мені вже ставили п’ятірки просто так. Так, і зубрилок там не любили. Я забула про танці: на них просто не було часу, тому що мені доводилося відводити і забирати сестричку з саду. Все було вже інакше, не так, як раніше. Незабаром я закінчила школу, вступила до коледжу, паралельно працювала. Загалом висновок був такий: я втратила своє дитинство.
У мене його відібрали – тато, який нас покинув, і мама, яка брала мене на роботу з собою – забиратися в чужих квартирах. Нещодавно ми закрили іnотеку. Наразі мені вже 23, я коплю на власну квартиру. Жити стало значно легше. Хочу розповісти ще одну новину: із погашенням іnотеки у нашій сім’ї знову з’явився батько. У нього не склалося з тією жінкою, і він вирішив повернутись до мами. Мати моя зараз щаслива ходить. Я щиро не розумію, що йому треба. Він не вирощував нас, не платив нам алі менти, та іпотеку повісив на маму. Коли це всі nроблеми вирішилися мамою та мною, він вирішив повернутись? А хто сказав, що йому хтось радий? Та вже – мама радіє… А я її всім серцем ненавиджу!
