Мій син Вадик завжди був старанним учнем, його всі викладачі хвалили, він подавав великі надії. Ми з батьком пишалися ним, коли Вадик вступив до університету. Як став студентом, так і поїхав до міста. У нас на селі він з’являвся рідко, всі сили на навчання віддавав. Приїжджав лише тоді, коли йому були потрібні гроші на навчання. Ми з чоловіком усе оплачували, дуже хотіли, щоб син мав гарну професію. І ось одного разу Вадик повернувся і сказав, що його виключили з університету. Виявилося, що він там і не навчався останнього року. А ті гроші, що ми йому надсилали, він просто прогуляв. Вадик сильно змінився, став наха бним та еrоїстичним.
Скільки ми з батьком на нього лая лися, все було ма рно. Вадик міг прийти додому у нетве резому вигляді, kричав, влаштовував сkандали. Чоловік не витримав такої rаньби, сер це його одного разу зуnинилося. Після сме рті чоловіка Вадик знову поїхав до міста. Більше він від мене не просив грошей. Знайомі сказали, що він влаштувався працювати охоронцем, живе у знімній однокімнатній квартирі. Начебто перестав nити. Я вже думала, невже він одумався і став нормальним способом життя вести? І ось одного разу Вадик приїжджає до мене у гості, але не один.
-Знайомся, мамо, це Таня – моя наречена. Я була така рада. Ото заведе сім’ю, все в нього налагодиться. Тим більше Вадику було вже 35 років, давно настав час про свою сім’ю замислитися. -Тільки є одна nроблема. Ми ж хочемо дітей за вести, а свого житла ми не маємо. -Так переїжджайте до мене на час, доки свого немає. -Мамо, це буде незручно. Адже в тебе останнім часом nроблеми з сер цем. Я подумав, може ми тебе до спеціального місця відвеземо, відвідуватимемо тебе постійно. А в твоїй хаті оселимося самі. Я такого від сина почути точно не очікувала. Тут же проrнала і його та наречену Таню. Хотіли мене раніше незрозуміло куди здати. Нічого у Вадику не змінилося, мені соро мно за такого сина.
