Моя свекруха дуже хороша людина. Але навіть на Сонці є плями. А у моєї свекрухи, ця “пляма”, виявляється у надмірній турботливості. Аж до нав’язливості. Коли батько мого чоловіка покинув нас, свекруха переорієнтувала свою турботливу натуру на нас із чоловіком. Я таку гіперопіку довго витримати не змогла, і наполягла перед чоловіком на покупці власної квартири. У свекрухи квартира простора. Нам усім вистачало місця. Але я хочу бути господаркою у своїй квартирі, а не дівчинкою, яку необхідно доглядати. Саме так поводилася свекруха себе зі мною. Багато своїх заощаджень, дещо підкинула свекруха, інше оформили як іnотечний кредит.
Ми з чоловіком підібрали квартиру моєї мрії. Три кімнати, причому маленька одна. Я планувала зробити з неї вбиральню. Але тут втрутилася свекруха. Вона наполягала, щоб ми з маленької кімнати зробили гостьову спальню. Раптом хтось із рідні приїде, от і буде де їх розташувати. Але я певна, що причина не в цьому. Свекруха бронює цю кімнату собі. Тобто вона планує приходити до нас у гості і залишатися на ніч! Приїхали. Я з її квартири тікаю, щоб позбутися нав’язливої опіки, а вона хоче втекти за мною. Прихопивши свою турботливість.
Спочатку залишатиметься у нас на ніч, потім на тиждень, а після взагалі переїде?! Але ж я не через свій примх відмовилася жити в її квартирі. Я жити з нею не бажаю. Нехай вона і свята жінка, і не сва риться зі мною. Я бажаю власну квартиру. Де буду одноосібною господаркою. А свекруха буду з радістю приймати у свята. Але не жити з нею цілодобово. Так чоловікові й сказала. Ми більше не дивимося квартири, де більше двох кімнат. І нехай кімната-гардеробна так і залишиться мрією, зате у свекрухи не виникне бажання залишитись у нас. Я житиму спокійно. А гостей можна і на матраці укласти.
