Більшість моїх подруг незаміжні. Для когось це збіг обставин, а для деяких – це усвідомлений вибір. Але не секрет, що суспільство не турбує причини. Навколишні не перестають ставити незручні питання та поради. В юності ми планували наше життя. Думали, що вийдемо заміж у 25, у нас будуть діти, житимемо з відмінним чоловіком у розкішному будинку. Але ми не припускали, що життя буде таким. Іноді всесвіт готує для нас більше, ніж ми очікували. Для багатьох жінок, тридцятиліття – особлива дата, і вони зустрічають його важко. Вони впадають у деnресію, а найпрекрасніший вік їм здається найжа хливішим періодом.
Коли в мене з’явився хлопець, мої подруги казали, що він несерйозний, бездарний, безглуздий, хоча він гарно доглядав мене. Потім, коли він зробив мені пропозицію, вони не зраділи; навпаки, стали коментувати, мовляв, він претендує на мою житлоплощу, хоча я жила в орендованій квартирі. Насправді, мій наречений мав простору трикімнатну квартиру, яка дісталася йому від бабусі по материнській лінії. Дізнавшись, що він є власником мережі магазинів, мої подруги розгубилися. Після весілля, коли ми поїхали в медовий місяць, мої подруги жартували, що він утопить мене в морі.
Коли ми розписалися в РАГСі, вони говорили, що скоро він мене покине. Коли ми обмінювалися кільцями, він сказав мені на вушко, що хоче від мене двох синів та доньку. Подруги казали мені, що він не платитиме алі менти. Я була збентежена. Час минав, але мені так і не виходило заваrітніти. Незважаючи на це, у нас все було гаразд. Згодом він охолонував до мене. А коли з’ясувалося, що я безnлідна, він майже не звертав на мене уваги. Ми пробували всі варіанти штучного заnліднення, але безрезультатно. Про усино влення дитини вона не хотіла чути. Все йде до розлу чення, а що робити, я не знаю.
