Ми з чоловіком в розлу ченні вже кілька років. Він пішов до іншої жінки, а мене залишив одну з нашим сином. Вові тоді було 5 років. Зараз синові вже 15 років, він дорослий хлопець і сам вирішує, що і як йому робити. Весь цей час колишній чоловік відправляв гроші на аліменти, зідзвонювався з Вовою, але тільки сам ніякої участі у вихованні сина не брав. Так проходили роки, Вова виріс, і тут раптом чоловік вирішив згадати, як це – бути справжнім батьком.
Справа в тому, що поки чоловік просто жив зі своєю новою жінкою, то вона весь час опиралася тому, щоб він багато часу проводив з сином. А тепер, як вони одружилися, то вона стала дорікати мого колиաнього чоловіка в тому, що той не проводить свій час з рідним сином. Мене вражає така логіка. Тобто за вказівкою якоїсь жінки дорослий чоловік вирішує, спілкуватися їй з сином чи ні. І тут чоловік згадав нарешті, що він є батьком. І батьківство полягає не тільки в тому, щоб кожен місяць гроші переводити.
Колишній чоловік став приходити до Вови і вчити його життю. Синові це не подобалося, йому не хотілося слухати поради від нізвідки взявся папи. Тим більше Вові вже 15 років, він вважає себе дорослим і нікого не слухає. -Ти упустив свій час, запізно схаменувся, тільки вже нічого ти не виправиш. І дорослої людини не перевиховаєш. -Та що ти знаєш про виховання, жінка? -Уж побільше твого. -Та я бачу, так виховала Вовка, що він рідного батька не слухає. -Був би цей батько завжди поруч, а не коли йому скажуть – може бути і слухався б.
