Тамара Тимофіївна виростила Вероніку одна. Чоловік пішов від неї до іншої жінки. Її не можна назвати поrаною матір’ю, адже вона багато зробила доньці. Вона займалася її освітою, здоров’ям, відпочинком, але Вірі завжди бракувало материнського кохання. Мати виконувала свої обов’язки сумлінно, але вимушено. З батьком Вероніка не спілкувалася, він був надто зайнятий новими стосунками та новою сім’єю. У 21-ь вона вийшла заміж. Вони прожили з Віктором разом три роки, і в них народився син. Тоді Тамара Тимофіївна продала свою трикімнатну квартиру і купила собі двокімнатну, а гроші, що залишилися, віддала дочці, сказавши, щоб та вирішила житлові nроблеми свої.
Вони з чоловіком жили на орендованій квартирі. Грошей не вистачило навіть на кімнату у гуртожитку, тож Віра не знала, що з ними робити. Мати лише розводила руками, мовляв, іпотеку візьміть чи що. Але у сім’ї грошей на іпотеку не було, і гроші згодом просто витратилися на якісь потреби. Коли у чоловіка почалися проблеми на роботі, він почав nити. Вероніка була змушена nіти від нього, забравши дитину. Розрив у них був дуже складний, чоловік погрожував дитину відсудити. Іти їй не було куди, і вона повернулася до мами. Тамара Тимофіївна доньку прийняла, але свого невдоволення не приховувала.
Віра розуміє, що їй не раді, але йти їй нема куди. Вона б хотіла винаймати квартиру, але знайти роботу з дитиною на руках дуже складно. Мати відмовляється сидіти з онуком, вважаючи, що вона й так зробила достатньо, дозволивши їм пожити у себе. Нещодавно у жінки з’явився чоловік. Вероніка була рада, що у мами налагоджується особисте життя. Вона думала, що особисте щастя змусить її доброзичливіше ставитись до дочки, але ситуація лише погіршилася. (SY/K) Мати періодично просить її звільнити квартиру на кілька днів, коли у неї намічаються побачення. Вірі нема куди йти, подруг у неї немає, а на готель немає грошей. Вона не знає, що робити.
