Я вийшла заміж за Олега, ми прожили разом 4 роки, і все було так чудово. Але потім ми стали часто сва ритися, у нас у відносинах з’явилася криза. Він став мене дратувати буквально всім; я подумала, що розлюбила його. Тоді ми прийняли рішення розлу читися. У розлуці ми пробули два роки. Через півроку після розставання я зрозуміла, що сумую за Олегом. Все в будинку нагадувало про нього, я навіть сумувала за його запахом на подушці. Ніяк не могла змиритися з думкою, що я його більше не побачу. Мучилася я так цілих два роки, навіть ні з ким знайомитися не хотіла.
Всі хлопці були для мене огидні. А потім зовсім випадково я зустріла Олега в магазині. Ми мало не лобами зіткнулися. Було так ніяково, обидва хотіли щось сказати, але соромилися. І тут Олег запропонував мені зустрітися ввечері в кафе: ми все ж просто колишні, а не вороги якісь. Я погодилася, серце билося також скажено, як при першому побаченні. Ми стали базікати про все на світі. Виявляється, він теж по мені сумував. Але за ці два роки у нього в житті багато що змінилося. Він став батьком … ця новина мене неприємно здивувала.
Олег розповів, що з тією дівчиною вони навіть не були розписані, а ваrітність була не запланована. Але він не кине свою дитину і зараз допомагає їй. Мені було так добре з Олегом, так хотілося все повернути назад. Олег запропонував мені знову почати наші відносини, і я без роздумів погодилася. Тепер я знову поруч зі своїм коханим чоловіком. Але Олег щонеділі їде до свого сина. Я розумію, що дитина ні в чому не ви нна, але мене такі рев нощі охоплють, коли я представляю його з колиաньою дружиною. Адже він назавжди пов’язаний з нею дитиною.
