Іван і Іра познайомилися на вечірці у спільних друзів. Вони чудово ладнали, у них було дуже багато спільних тем, ніби знали один одного не перший рік. Покохали вони одне одного, почали зустрічатися. Ось тільки з заміжжям тягнули, причину самі не знали. Іван казав, що скоро його друг дитинства повернеться з заробітків. Він і буде свідком. Через місяць приїхав Микита. Закохані відразу ж поїхали до нього в гості. Прийняли їх дуже добре. Ірині здавалося, що вона знає цих людей все життя, настільки гарне вийшло спілкування. З ними ще була Наталя — молодша сестра Микити. Вони часто бачилися, збиралися всі разом.
Згодом Ірина почала помічати на собі погляд Микити. Як-то раз їх очі зустрілися. Обидва вони дуже збентежилися. Дівчина помітила, що частіше думає про нього, ніж про Івана… Вона дуже нер вувала і відчувавовала себе ви нуватою з-за цього. Час минав, а почуття ставали все сильніше. Іван поїхав у відрядження, Іра залишилася одна. У двері пролунав дзвінок, це був Микита… — Іра, я не можу так більше. Я полюбив тебе з першої зустрічі. Ти повинна знати про це! – відразу виговорився хлопець. — Микита… Я теж люблю тебе, але це неможливо… Так вони і залишилися разом до ранку. Через кілька днів Іван приїхав.
Запропонував зустрітися всім разом. Він говорив з якимось дивним тоном, ніби ледь підбирав слова. Він зізнався дівчині, що покохав іншу. — Ір, прости мене, але я не можу приховувати це. Я полюбив Наталю, ми з нею знайомі вже сто років. Не хочу обма нювати тебе. Вибач мене, будь ласка… Дівчина видихнува. — Вань, я теж хотіла признатися тобі, що люблю Микиту… Брат з сестрою незабаром приєдналися до них. Ніхто не був обра жений, дорослі люди мирно вирішили питання. Вони були дуже раді, що все склалося саме так, адже всі за підсумком залишилися задоволеними. Компанія також добре спілкувалася, ось тільки тепер вони помінялися місцями трохи…
