Тиждень тому єдиний син нарешті привів до нас у хату невістку. Подія це була довгоочікувана. Олег уже чотири роки зі Світлою зустрічається. Я постійно вмовляла нас познайомити нас, але він відмовлявся, знаходив цьому виправдання. Він просто дуже відповідально ставиться до таких речей, хотів познайомити не просто дівчину, а наречену. Для мене це теж стало важливою подією, тож я готувалася дуже ретельно. До їхнього приходу накрила стіл, на якому було багато всякого частування. Перше враження Світлана справила дуже позитивне.
Вона була одягнена в скромну, закриту сукню, мило посміхалася і відводила погляд. Я завжди хотіла бачити поряд зі своїм сином спокійну, скромну дівчину. Олегові вже двадцять вісім років, у нього трохи важкий і запальний характер, завжди думала, що йому потрібна дівчина з протилежними рисами натури. Світлана справляла саме таке враження. Ми просиділи близько півгодини, Світлана багато мовчала і говорила тільки в потрібний час. Однак вона нічого не їла.
-Світлано, люба, а чому ти не їси нічого? Спробуй хоч мій фірмовий пиріг. Дівчина наморщила носик і пирхнула. -Я таке не їм! – У неї навіть інтонація змінилася, що стало для мене несподіванкою. -Як так? -Це все жирне та калорійне. Фу! До того ж, ви неправильно салат приготували. Моркву нарізають по іншому. Її слова мене зачепили, і я трохи нагрубіла. Адже я кілька годин намагалася, щоб усе це приготувати. У мою душу закралися сумніви, що ця дівчина підходить до Олега.
