Дочка зателефонувала три дні тому та повідомила, що вони з нареченим приїдуть у гості. Лариса була у нестямі від радості. Носилася по хаті як աалена, щоби встигнути все підготувати. Всім своїм виглядом нагадувала квочку, кудахтала всім про свого чудового зятя і доньку. Борис та Ольга познайомилися, коли він її врят ував з-під коліс машини. Після цього спілкуватись стали. Оленька тільки-но розлу чилася з хлопцем і страաенно стра ждала. Борис своєю ласкою втішив дівочу душу. Потім вони зібралися на підробітки до Іспанії, щоб заробити грошей на весілля та будинок. Їх на батьківщині не було п’ять років.
Мати дочку єдину та кохану бачила тільки через екран мобільника і дуже скучила. Вона накрила стіл гідний весільного свята до приїзду молодих. Жінка вже передчувала, як святкуватимуть весілля, склала величезний список гостей. Дочка та зять приїхали, але з невеликим запізненням. Мати доньку затискала, тільки виглядала Оля похмуро, Борис теж не відзначався гарним настроєм. -Що у вас трапилося? Посва рилися? Борис тяжко зітхнув: -Краще вам всю правду одразу розповісти. Жодного весілля не буде. Я з Олею одружуватися не хочу, нер вів моїх не вистачить. Він поклав на стіл конверт із грошима. -Все зароблене поділили, це рівна половина. Мені її гроші не потрібні.
-Що не так? Суп несмачно приготувала? Будинок не прибрала? – дивувалася мати. -Якби! Вона мене своїми ревнощами змучила, ревнує мене навіть до туалетного паперу. Скільки можна?! Постійно истериkи завжди погрожує з собою щось зробити. Якось навіть пігулок наковталася, насилу відкачали. Знаєте, як ми взагалі познайомились? Ця дурепа сама під колеса полізла, бо хлопець її покинув. Ні, моїх сил на неї немає, більше не можу. Борис пішов. Оля важко переживала роз рив, nлакала днями безперервно. А коли по селі поширилася новина, що Борис сусідській дівчині зробив пропозицію, Оля зовсім як із ланцюга зірвалася. Коли весілля грали, її до nсихіатричної ліkарні забрали.
