Галя “принесла в подолі” у шістнадцять років. Наро дила дочку. Батько дівчинки такий же աмаркач, як і сама Галя, її однокласник. Та й хто б інший зазіхнув на цю, нічим не примітну, дівчинку. Діти надивилися в мережі різних фільмів для дорослих, вирішили випробувати на собі, що це таке, і ось результат – народилася дівчинка. Батьки татуся категорично відмовилися і від онучки, і від її матусі. Вилили цебро бруду на Галину, і забравши свого недоросля, втекли в місто, подалі від людських докорів. Батьки ж Галі, хоч і були вкрай незадоволені викрутасами своєї дочки, але, не зляkавшись пересудів, прийняли онуку.
Навіть раділи малечі. Галя, спочатку, сприйнявши материнство як гру, займалася дочкою. Але потім, коли до неї дійшло, що материнство – це важка праця, зрозуміла, що до такої самопожертви не готова. Вона почала просити батька з матір’ю відпустити її в місто вчитися. Батьки довго розмірковували, потім, враховуючи те, що що атестат за дев’ятий клас у Галі є, що їй необхідно здобути спеціальність, та й особисте життя їй необхідно облаштовувати, відпустили. Ну зробило дівчисько помилку, не ставити ж на неї хрест? Галя перебралася до міста. Батьків та доньку відвідувала рідко. Проте гроші на проживання випрошувала часто.
Батька з матір’ю обма нювала, мовляв, навчається в коледжі на кухаря. А насправді шукала собі чоловіка. При цьому пошуки проводила не серед своїх однолітків, а серед чоловіків старше. Зрештою, її пошуки завершилися успіхом, і вона знайшла собі чоловіка. Галин обранець виявився старшим за її батька, та ще з двома дітьми. Мати Галини запитала, мовляв, а що буде з їх онукою. Той грубо відшив свою тещу: – Мені в будинку приблудник не потрібен. При цьому і Галина підтримала свого чоловіка… Вже два роки, як Галина піклується про чоловіка і його дітей. До батька з матір’ю і до дочки, за цей час, не приїжджала жодного разу. Дочка її не знає і називає мамою бабусю, а дідуся – татом.
