– Ну що ти за людина? – обурювалася Ліза. – Я подзвонила запитати твою думку, А ти хочеш, щоб знову я приймала рішення? Вона ще якийсь час повчала чоловіка, а я думала, що інші на її місці були б вдячні своєму чоловікові за беззастережну довіру. А ця?! І чого їй не вистачає? Хороший же хлопець їй дістався. Ліза закінчила розмову. – Чому ти так різко з ним говорила? – Тому що він мямля. Я ж ясно запитала, чи не буде він проти, якщо я залишуся переночувати у подруги. А він, якщо ти хочеш, сонечко, бла-бла-бла. Він – то чого хоче? Не розумію я його. – Очевидно, він хоче, щоб тобі було добре. Як довго він цього буде хотіти, з урахуванням твого ставлення до нього, я не знаю. – Буде так довго, як я захочу, не сумнівайся. – Ой, не довелося б тобі потім каятися, подруга. Про дитину подумай. Вадим же хороший батько.
– Ні, – розсміялася Ліза, – він хороша мати. Чесне слово, носитися з донькою як квочка. Навіть ночами мені вставати не доводиться, він і підгузник їй поміняє і суміш розігріє. Мені мужик потрібен поруч, розумієш? Скеля! Після цієї розмови пройшов всього рік, а Ліза вже була з іншим чоловіком. Ні, перший чоловік її не кидав. Навпаки, це Ліза знайшла чоловіка своєї мрії. Навіть заборонила Вадиму бачитися з дитиною. – Навіщо дитині взагалі знати, що тато у неї не рідний? Це ж ст рес для неї! Вадим змирився і усунувся. Руслан був повною протилежністю Вадима. Він “вирішував” абсолютно все. Стежив, щоб Ліза добре прибиралася, щоб їжа завжди була готова в строк, щоб вона не надто відволікалася на всяких там подружок і якусь там йогу. Вся увага Лізи повинно було бути направлено виключно на чоловіка. Про те, щоб в чомусь допомогти дружині не було й мови.
Руслан приносив гроші і вважав, що цього більш, ніж достатньо. Навіть тарілку за собою в умивальник покласти не вважав за потрібне. У них народилася ще одна дочка. Але навіть після цього Руслан свої погляди не переглянув. Від справ, що навалилися на неї, характер у Лізи став не став м’якшим. Вона стала влаштовувати чоловікові сцени. І той прийняв рішення Лізу kинути. Виставив Лізу і навіть аліментів не платить. Ліза перебралася назад в свою комуналку. І живе на аліменти від Вадима. Вона спробувала віддати старшу дочку Вадиму. Але той рішуче відмовився: – То ти забороняєш мені бачитися з дитиною, то зовсім віддаєш! Так не можна! Вона не іграшка, та й зі мною так чинити теж не потрібно. – Бач ти, – скаржилася мені Ліза. – У хлюпика зубки прорізалися. І що ж мені так на мужиків не щастить?!
