Мій брат, Діма після закінчення університету переїхав до іншого, далекого міста працювати. Він збирався жити там лише рік, накопичити на початкові внески та повернутися до рідного міста, купити собі квартиру. Але доля розпорядилася інакше. Він там зустрів дівчину, вони вирішили одружитися. Брат залишився там жити. Нашу невістку ми не знали. Так вийшло, що на момент весілля я була в дев’ятому місяці ваrітності, мала скоро наро дити, тому ми вирішили, що я нікуди не полечу. Батьку на роботі не дозволили бути відсутнім на кілька днів, на весіллі була тільки мама. Мама з невісткою близько не спілкувалася, лише познайомилася з нею, у день весілля перетнулися і все. Вони поїхали у весільну подорож, а мама, за кілька днів повернулася додому. Мама казала, дівчина симпатична, усміхнена та приємна. Минуло кілька років, ми так і не зустрілися із братом.
Все не виходило полетіти до них. Але брат повідомив нам чудову новину цього року. Він запланував багатоетапну подорож. Спочатку вони з дружиною мали приїхати до нас. Потім поїхати на весілля до друга брата, потім взяти участь у зустрічі однокласників, а потім зустрітися на морі з батьками і нарешті додому. Вони мають провести у нас два дні. Я не бачила жодної проблеми. Щоправда, ми мали маленьку квартиру, але у нашому розпорядженні була дача свекрух. Свекруха дозволила нам провести час там і сказала, що допоможе накрити стіл. Щоправда, у дачі давно не оновили ремонт, але задовільні умови для проживання були присутні. Того дня я була в гарному настрої, поїхали в аеропорт зустрічати гостей. І з цієї миті почалися проблеми. Брат познайомив мене з невісткою, і з першої ж хвилини знайомства вона почала скаржитися, мовляв, у літаку було жарко, галасливо, несмачно, незручно тощо.
Потім ми приїхали на дачу. Я вирішила провести екскурсію. Невістка з таким поглядом дивилася на душову та туалет, з таким обличчям стояла, наче її поцілував бомж. Вона відвела брата набік, вони пошушукались, а потім брат попросив мого чоловіка відвезти їх до міста. Невістка сказала, що не користуватиметься цією душовою. Вони поїхали до нас, дружина помилася, нафарбувалася та приїхали назад. Потім виявилося, що не їсть нічого з того, що ми приготували. А ми приготували все найкраще, що вміємо та знаємо. Там глютен, жир, і вже не пам’ятаю, що. У результаті вона харчувалася лише овочами, і то підозріло дивлячись на них. І в кімнаті, яку ми підготували їм, вона не схотіла спати, знову поїхали до міста, до нас у квартиру. А наступного дня, коли ми пішли гуляти містом, вона вередувала сильніше за мого трирічного сина. То їй було жарко, то нога почала боліти, то їй стало нудно. Я була дуже рада проводити їх в аеропорт. Дивуюсь, як брат терпить її вже три роки. Вона дістала нас лише за два дні.
