Сніжани було тридцять п’ять років, але вона була ще одна, ні дітей, ні хлопця, ні чоловіка. Вона у батьків була єдиною дочкою, її в сім’ї просто обожнювали та балували. Народилася вона прямо на святвечір, тому її часто називали “новорічне диво” або “снігуронька”. Сніжана і сама повірила з дитинства, що вона особлива, мало не принцеса з казки. А принцесам із казок зазвичай призначений принц і казкова історія кохання. Дівчина дорослішала, але у своїй душі зберегла віру у диво. Вона була напрочуд гарна собою. Сніжана мала біляве, довге волосся і світло-блакитні, великі очі.
Багато в неї в інституті було шанувальників, але дівчина ні на кого не дивилася. Вона чекала на свого принца. З Максимом вона познайомилася, коли вже після роботи зібралася поїхати до бабусі до села. Він підсів до неї в автобусі, простяг їй печиво і став знайомитися. Вони розмовляли. Дівчина була вражена його чарівністю та вмінням цікаво розповідати історії. Розлучилися вони неохоче. Але наступного ранку він намалювався на порозі будинку бабусі. Хлопець теж приїхав, щоб відвідати рідню. Ім’я бабусі Сніжани він запам’ятав, знайти її будинок у маленькому селі не склало труднощів.
Так і почався їх запаморочливий роман. Сніжана вже вигадала імена для спільних дітей і намалювала у своїй уяві їхнє спільне, щасливе майбутнє. Всі мрії і надії впали раптово. Вона поспішала до офісу коханого, щоб віддати йому кекси, які вранці спеціально для нього спекла. Але побачивши його, завмерла. Контейнер із кексами випав із її рук. Коханий цілувався із колегою прямо біля дверей офісу, притискаючи її до себе. Проплакала Сніжана тиждень, а потім вирішила, що більше нікому не дозволить роз бити сер ця. Максима вона скрізь заблокувала, після цього з ним не спілкувалася.
