Поля соро милася професії своєї свекрухи Ганни Павлівни. Та працювала майстром з педикюру. Багато людей говорили так: – Краще прибиральницею в ліkарні працювати, ніж чужі нігті фарбувати. Але сама Ганна Павлівна своєї професії не соромилася, вона, навпаки, пишалася тим, що може заробити на цьому великі гроші. Адже обслуговувала вона не простих жінок, а дружин олігархів, знаменитостей, співачок, і моделей. Такі люди платили їй в три-чотири рази більше, ніж потрібно було. Анна Павлівна надходила по мудрому, вона збирала гроші, але не тільки готівкою, але і купувала золото.
Полю дратувало, що свекруха витрачає час на роботу в той час, як у неї росте маленька внучка, за якою потрібно доглядати. Поля думала, що Анна Павлівна, як всі нормальні бабусі, буде допомагати у всьому їй з дитиною, але цього не сталося. І ось настав момент, коли дочка Полі вже виросла, закінчила школу. А Анна Павлівна на той час напрацювалася, вийшла на пенсію вона напівсліпа і здоров’я її стала стрімко погіршуватися. Лікарі сказали, що Ганна Павлівні залишилося не більше року. Тоді вона покликала до себе сина І сказала, що всі гроші, що вона накопичила за все своє життя, вона передає йому. А те золото, яке є – Поле і внучці.
Тільки є умови: на гроші потрібно купити дачу. Анна Павлівна хотіла свої останні дні провести на хорошій дачі. Поля стала обурюватися на чоловіка: – Якщо вона тобі гроші дала, то навіщо умови ще поставила? І навіщо нам взагалі ця непотрібна дача… що потім з нею робити? Але син вчинив так, як сказала Ганна Павлівна, він купив красиву дачу з великою ділянкою. Анна Павлівна ходила по дачі, уявляючи, що вона дама 19 століття. Ще купила собі капелюх з широкими полями і віяло. Внучці теж Дача припала до душі, вони щовечора разом пили смачний чай і говорили про літературу. Незабаром Поле з чоловіком теж запало в душу. На ній було так затишно і спокійно. У неї постійно хотілося повертатися після галасливого міста і проблем. – Все ж добре ви це придумали, Ганна Павлівна, дачу купити. Дякую вам.
