Моя дочка вийшла заміж вдруге. Її новий чоловік обіймає якусь керівну посаду, тому й удома в себе командує. Але робить це якось професійно. Тобто, команди видає таким тоном, що дочка слухається його усвідомлено, розуміючи, що вимога чоловіка справедлива і при цьому анітрохи не применшує її достоїнств, і не б’є по самолюбству. При цьому рішення щодо важливих питань приймає не одноосібно, а попередньо порадившись із дружиною. На вихідні завжди подружжя вирушає кудись: то в якийсь парк, то в гості до друзів, то на природу. А у будні, вечорами, у них театри, кіно, кафе.
Одягає і взуває мою дочку теж без претензій. Але… Є все-таки ложка дьогтю в цій бочці меду. У нього є одна категорична вимога. Ноги тещі (для справедливості треба сказати, що і свекрухи) в його будинку бути не повинно. Нас зі своєю мамою зять заніс до чорного списку. Він переконаний – що свекруха, що теща причини сварок, скандалів та розлучень у сім’ях. І моя дочка повністю згодна з ним. Чому? Тому що впевнена, що причиною розлу чення із першим чоловіком стала я. Але я категорично не сприймаю це зви нувачення. Судіть самі. Дочка вперше вийшла заміж у дев’ятнадцять років.
За тридцятирічного розлу ченого чоловіка, який свою квартиру залишив колишній. Вони планували жити у орендованій квартирі та накопичувати на купівлю житла. Я запропонувала, щоб їм заощадити, жити зі мною у моїй трикімнатній квартирі. Звісно, у нас бували сутички. Але хіба я ви нна, що чоловік дочки заrуляв. І та, інша, заваrітніла від нього. Зять швиденько розлу чився з моєю дочкою і одружився з іншою. А тепер виходить, що я ви нна у розлу ченні доньки. Тому, на виконання волі чоловіка, і за власним бажанням моя дочка зустрічається зі мною один раз на тиждень. На годину. Не більше. І це також вимога нового чоловіка доньки.
