Старша дочка Олі після закінчення університету переїхала жити в Угорщину. Їй там запропонували хорошу роботу за професією. Вона часто дзвонила і розповідала матері про своє життя. Одного разу вона подзвонила з радісною новиною: – Мама, я познайомилася з хорошим хлопцем, він хоче мене заміж взяти! Оля боя лася цього, вона відразу запитала: – А він знає правду про тебе? Справа в тому, що ще під час першого жіночого обстеження Насті поставили невтішний діаrноз – вона не може мати дітей. Оля не хотіла, щоб її дочка будувала стосунки на бре хні.
Про це варто з самого початку говорити. – Так, мам, Саша наш співвітчизник, до слова. Я йому давно все розповіла! Він мене і таку любить! Оля полегшено вдихнула. Минуло п’ять років. Настя спочатку була всім задоволена, з чоловіком у неї були чудові стосунки. Але останнім часом Оля відчувала, що щось в сім’ї у дочки не так. Але вона вважала за краще не втручатися. Влітку Настя з чоловіком приїхали в гості. Тоді дочка їй сказала: – Мам, ми дуже хочемо дитину, але свою, щоб була рідна kров. На суроrатну матір у нас не вистачить грошей.
Але є ще один спосіб… – Який ще? – Мам, будь ласка, наро ди для мене дитину! Ми оплатимо штучно заnліднення. Оля витріщила на дочку очі. – Ти з глузду з’їхала? Настя впала на коліна і заnлакала, благала матір погодитися. Оля попросила час подумати. Через три дні вона сказала: – Я згодна, але з однією умовою, ви дасте мені гроші і поїдете, можете приїхати тільки для того, щоб забрати дитину. Подружжя радісно погодилося. Через дев’ять місяців у них з’явився син. Вони дитину дуже любили. Навіть в останній день свого життя Оля не зізналася, що хлопчика взяла з дому малятка.
