Мій син завжди був таким хлопцем, котрий зайвий раз про своє життя не розповідав. Про щасливі моменти, новини, або навіть про важливі пр 0блеми ми від нього ніколи не чули. Через таку його дивну поведінку я постійно була відсутня на будь-яких батьківських зборах, іноді він ходив до школи х 0орий, а повертався в ще гіршому стані, тільки через те, що в потрібний момент він не сказав, що погано почувається.
Не те, щоб він сором’язливий, мені здається, він сам не знає, в чому справа, але через усі труднощі життя він, на його думку, повинен пройти сам, без чиєїсь допомоги, і навіть якщо у нього і буде якась хороша новина, він просто триматиме все в собі, і не поділиться ні з ким. У мене з цією поведінкою сина було багато про блем, але апогеєм всього став один випадок, який мав місце бути кілька років тому. На той момент моєму сину було вже 20 років, він працював в офісі і вів прекрасне життя, напевно, нічого про його життя я на той момент просто не знала.
Одного дня я прокинулася від дзвінка сина, який стурбованим голосом попросив, щоб я якнайшвидше вирушила до лі kарні, за всіма його вказівками я дійшла до палати, де якась дівчина щойно нар0 дила сина. Спочатку я не зрозуміла, що відбувається, але, придивившись, я помітила, що це дівчина – колишня однокурсниця мого сина. Вона покликала мене всередину. Хлопчик, якого вона тільки нар 0дила, був неймовірно схожий на мого сина. Я вже здогадувалась, що відбувається, а коли дівчина привітала мене зі званням бабусі, сумнівів не лишилося. Я стала бабусею в несподіваний момент і дуже раптово, але моїй радості просто не було межі.
