Як же швидко летить час! Ще недавно я була першою красунею універу, за мною натовпами бігали хлопці, кожен день мені дарували квіти і подарунки, я ніколи не була обділена компліментами, а днями в супермаркеті один хлопець мені таке видав, що я ще довго не могла прийти в себе… я навіть в нього огірком пульнула. Я живу одна, чоловіка в мене немає, тому нескладно здогадатися, що в мене в холодильнику регулярно «миші вішаються». Одного разу я пішла в супермаркет за чим-небудь смачненьким.
Набрала у кошик, чого хотілося і підійшла до каси. Поки я перекладала продукти на стрічку, хлопець, що працює там, 20-22 років, сказав мені що-то, а я з-за капюшона не розчула. Тоді він підійшов і на весь супермаркет, як мені здалося, заволав: – Жінка, каса не працює, підійдіть до іншої! Жінка! Розумієте, жінка! До такого життя мене точно не готувала. І що, що мені скоро 40? Ну, не жінка ж я! Але це був не кінець.
Поки я намагалася прийти в себе після почутого, хлопчина мене добив. Він сказав дівчині, що стоїть поруч: – Ой, ці пенсіонерки… їм все по сто разів треба повторювати. Тоді я дістала з кошика огірочок і пульнула їм у цього хлопця. Якщо б він не вчасно пригнувся, ходив би потім мінімум тиждень з фінгалом. Більше я в цей супермаркет не ходила. І ніяка я не жінка і не пенсіонерка. Я кожен день стежу за собою, займаюся спортом. Яка я пенсіонерка? Жінки було досить…
