Ще в підлітковому віці я почала швидко набирати зайву вагу. Тоді мені подруги казали, що я жирна, сама розуміла, що зі мною щось не так. Тому що всі дівчатка були нормальні, а я одна якась велика. Мама мені говорила так: -Якщо ти хочеш, щоб на тебе хоч хтось звертав увагу, то перестань бути такою пухкою. Хлопчикам такі дівчатка не подобаються. Ці слова щільно засїли у мене в голові. Я почала ненавидіти своє тіло. Щодня я прокидалася з однією думкою, що я жирна, тоді я намагалася якось схуднути. Я виснажувала себе строгими dієтами. Намагалася сидіти тільки на кефірі та яблуках.
Але через кілька днів я зривалася, і буквально за кілька днів набирала по 3 кг. Я не могла контролювати себе. Мої кола того, як я худла і знову товстіла постійно повторювалися. Я ненавиділа себе та своє життя. А одного разу, хлопчик, який мені так подобався в школі, сказав мені, що я на стільки велика, що навіть у дверний отвір не поміщаюся. Це була остання крапля терпіння. Я повністю відмовилася від їжі. Мій організм дав збій, навіть довелося мене терміново вести до лі кар ні. Мені проставили крапельниці, лі кар сказав, що маю розлад харчової поведінки.
Мене почали лікувати. Але найбільше мені допоміг мій психолог. Психолог єдина людина, яка зуміла прищепити мені справжню любов до свого тіла. Я займалася з ним досить довго, тепер впевнено можу сказати, що я обожнюю своє відображення. Я знову повернулася у свою вагу, тільки тепер харчуюсь правильно, щоб стежити за здоров’ям. І знайшла я все ж таки чоловіків, яким подобаються такі жінки в тілі. Кожна вага по-своєму прекрасна – і більше я худнути не збираюся.
