Мені 55 років. Не вийшла на пенсію, працюю санітаркою. Останнім часом стала помічати, що вже не молода: здоров’я не те, та й закінчується. І тут такий сюрприз від чоловіка: він вирішив мене покинути. Адже ми знали один одного ще з дитинства! Ми маємо доньку, яка кілька років тому вийшла заміж за ві йsькового і переїхала в іншу частину країни. Я вже бабуся, хоч бачила своїх онучок 2-3 рази. З Ігорем я завжди була щасливою. Він був дуже емоційним, а я – максимально спокійною. Так і збалансували.
Під час кожної нашої сварки я робила все можливе, щоби зберегти наш шлюб. Багато друзів вважали наш шлюб – взірцем ідеального сімейного життя. В останні роки, коли ми сварилися, Ігор їхав на дачу. Я думала, що робить він так, щоб розрядити обстановку. Жодного разу не запропонував мені поїхати з ними. Але незабаром сусіди по дачі донесли мені чутки про те, що чоловік мені зраd жує. Коли я сказала про ці чутки Ігорю, він не став відмовлятися: -Так, розлюбив, йду до іншої. Я плакала, падала йому в ноги, але він все одно пішов.
Зважилася якось розповісти про все доньці. Вона сказала, що поговорить із батьком, дотримала свого слова, але все безрезультатно. Одна з подруг з дачного кооперативу розповіла мені, що мій чоловік – щасливий, вічно гуляє зі своєю новою жінкою, постійно посміхається. Мені від цього, як знаєте, не легше. Хочеться забути все як стрa ш ний сон.
