Найбільше в людях мені не подобалося лицемірство, брехня та неповага. Дотримуючись своїх принципів, сам я завжди дуже шанобливо ставився до людей. Але останній випадок змусив мене думати, що далеко не всі заслуговують на хороше ставлення. Десять років тому ми з Машею одружилися та створили свій бізнес. Завдяки нашим спільним зусиллям він зараз досить прибутковий.
Нещодавно ми поїхали на зустріч із одним із наших постачальників, щоб обговорити деталі співпраці. У поїзді мені різко погано стало, тому буквально на найближчій станції ми зійшли. Дружина моя зателефонувала в швидку. Там мені зробили аналізи та порадили пару днів полежати на стаціонарному відділенні. Ми не ризикували моїм здоров’ям. Я залишився в лікарні, а дружина вирушила на зустріч.
Там я помітив, що решта пацієнтів у палаті дивляться на мене з якоюсь зарозумілою перевагою. Пізніше з’ясувалося, що вони вирішили, що я бездомний! Все через те, що прибув до ліkарні без речей та у простому одязі. Так тільки бездомні й роблять. Ось так люди судять по обкладинці! Ви б бачили ці обличчя, коли надвечір дружина завезла мені речі та їжу з ресторану, яку ніхто з них собі дозволити не може. Мене таке ставлення дуже обурило.
