Мій чоловік, Михайло, має дочку від першого шлюбу. Су д, на вимогу колишньої дружини Михайла Томи, залишив дочку з нею. Але Тома швидко вискочила заміж, і чоловік виставив ультиматум: чи він, чи дочка. Тоді Тома сплавила дочку матері. Вже тоді Мишко захотів взяти дівчинку до себе, але Тома з матір’ю не погодилися, і Мишко відстав. Дівчинку бабуся страաенно розпестила, потурала їй у всьому. Звідки я знаю? Просто два роки тому, коли Галині вже виповнилося десять років, її бабуся захво ріла та лягла до ліkарні. Тома відмовилася брати дівчинку до себе, а мене чоловік умовив взяти дівчинку до нас пожити. Я тоді подумала, що дівчинці десять років, вже цілком свідома людина, зможемо порозумітися. Як би не так.
Галя поводилася rірше нікуди. Причому не тільки при мене, а й при батькові. Безбожно бре хала, її постийно викривали в бре хні. Варто було попросити її допомогти чимось по хаті, хоча б прибрати за собою постіль, як одразу вона дзвонила бабусі і скаржилася, що її змушують працювати. Якось ця пигалиця, дивлячись мені в очі, вилила весь суп із тарілки на підлогу. Я вимагала, щоб вона прибрала за собою. Вона втекла до кімнати, зателефонувала бабусі і нажалилася, що я змушую її мити підлогу. Я змусила б, і не тільки криком, але величезним зусиллям волі стримала емоції.
Підлогу помив чоловік. Мені коштувало величезних зусиль не приби ти цю дрібну капосницю. Але дякувати Богу, бабуся виписалася з ліkарні і забрала цю дрібнопоrану поrань. – Щоб більше ніколи її ноги не було в моєму будинку! – сказала я тоді чоловікові. Минуло два роки. Мабуть, бабуся вже не може впоратися з чудови ськом, яке виростила, тому звернулася до мого чоловіка, щоб він забрав дочку до себе. Чоловік, звісно, спробував умовити мене. – Ні! Ніколи! – категорично відмовила я. Він уже два тижні не розмовляє зі мною.
