Іра моя сусідка по сходовому майданчику. Ми з нею непогано спілкуємось. А ще вона іноді розповідає мені про свої сімейні проблеми та просить поради. Ось і нещодавно вона прийшла поділіться зі мною останніми подіями: – Уявляєш, я втомлена прийшла з роботи, забралася в квартирі, приготувала вечерю для чоловіка, лягла, щоб трішки поспати. А тут мене будить звук води з кухні. Я так злякалася, думала, що трубу на кухні прорвало, заходжу, а там Олена Володимирівна, нічого не соромиться, готує курку в духовці.
Я купила цю курку для того, щоб приготувати наступного дня суп, вона, навіть не питаючи мене, прийшла і розпорядилася. – Звідки у неї ключі від нашої квартири? – Та ми на дачу їздили кілька місяців тому, залишили ключі у неї про всяк випадок. Мало що може статися. Вона після цього ключі не повернула, заходить, коли їй заманеться. Я терпіла це довго.
Вона й речі переставляє, як їй заманеться! Востаннє не витримала, і все їй висловила. Ключі вона повернула, приходити перестала. Але тепер маю постійні kонфлікти з чоловіком. Він вважає, що я не справедливо обійшлася з його мамою, що я якось не так з нею говорю. Мовляв, вона нам рідна людина і може робити все, що хоче. Щиро кажучи, я Ірину вислухала, але зовсім не знаю, що порадити.
