Я вже просто не знаю, до кого можна звертатися із цією проблемою. Справа в тому, що ми з чоловіком все життя намагалися, працювали, щоб у наших дітей було гідне майбутнє. Так все роблять, суть не в цьому, мій біль у іншому. Ми з чоловіком збудували добротну 4-кімнатну квартиру. На щастя, чи на нещастя, у нас народилася лише одна єдина дочка. А чому «на щастя», то все просто: двох я не потягнула б. Чоловіка не ста ло дуже рано, я залишилася з донькою сама. Спочатку було складно… потім стало складніше, коли Інна вийшла за Аркадія, і вони почали жити у нашому домі.
Насамперед діти взялися за потомство… і пішло-поїхало. Дочка із декрету практично не виходила. Інна з Аркашею подарували мені аж 6 онуків, а коли Інна заявила, що ваrітна сьомим, то я вирішила вже серйозно з нею поговорити. Ніколи б не подумала, що я буду пояснювати своїй 34-річній доньці, що таке «контрацепція». Найжа хливіше ще те, що з усімі онуками няньчитися доводиться тільки мені. Інна з Аркадієм часто відвідують ресторани, паби, збираються з друзями, або просто лежать удома «втомлені» від своїх гулянок.
Нещодавно мій рідний брат зламав ногу. Він не має ні сім’ї, ні інших рідних, тому поїхати до нього довелося мені. Коли моя місія в домі брата закінчилася, я мало не заnлакала, бо зовсім не хотіла повертатись додому. Мені було комфортно і в нього вдома, де через роки я згадала, як сильно я люблю читати, слухати музику і дивитися серіали. А тим часом дочка постійно дзвонила мені з питаннями, коли я повернуся. Як мені бути з докою – я вже не знаю, але з ними більше не можу…
