Наталка купила червону сукню. Вона була просто чарівна! Наталці зовсім не було шкода витрачених грошей. Їй дуже хотілося справити враження на Леоніда, з яким наступного тижня вони збираються піти на побачення до дорогого ресторану. Поки Наталка розглядала свою сукню, несподівано задзвонив телефон. – Алло. – Алло, Наташ, привіт. Це Катя, твоя двоюрідна сестро, слухай, мені треба попросити тебе про допомогу. Справа в тому, що в мене Оля захво ріла, їй призначили ліkування у столиці. Можна ми в тебе тиждень поживемо? – Звісно.
А насправді Наталці не надто хотілося приймати у себе гостей, адже дитина галаслива, проте вона не могла відмовити родичці. За два дні Катерина з донькою приїхали. Весь тиждень Оля носилася по будинку і трощила все поспіль. Наталя дуже намагалася зберігати спокій. Одне їй піднімало настрій – заповітний день наближався. Леонід – заповітний наречений, він досить заможний та красивий. Готуючись до побачення, Наталка випрасувала сукню та поклала на ліжко, а сама відійшла на 15 хвилин робити макіяж у ванній кімнаті. Катя вийшла до магазину, а Оля грала у планшеті.
Коли Наталя повернулася до кімнати, завмерла в повному потрясенні. Оля сиділа над її дорогою сукнею та різала його манікюрними ножицями. -Я роблю сукню для своїх ляльок! – Заявила дівчинка. Наталка не знала – nлакати чи дитину посва рити. На побачення довелося йти у звичайній блузці та спідниці, з вкрай засмученим обличчям. Через рік вони з Леонідом одружилися, і він зізнався: -Мені так сподобалося, що ти була так просто одягнена! А ще виглядала так мило, зі своїм обличчям. Розфуфірені дамочки мені зовсім не подобаються.
