Віра поверталася додому із роботи. Стояла морозна зима, сильний туман такий, що далі за три метри нічого не було видно. І тут Віра помітила жінку, яка сперлася на паркан. Вона скрючилася, видно було великий жи віт. -Дівчино, вам допомогти? Ви наро джуєте? -Здається так. Я викликала աвидку, але мені ще два тижні до полоrів. -Я живу недалеко, ходімо до мене, бо при такому тумані швидка ще довго їхати буде. Віра абияк дотягла ваrітну додому. Вона тут же підготувала тазик з водою та рушники. Жінка сказала, що наро джує вперше, дуже боя лася.
Коли ліkарі прибули, то на світ уже з’явилася чудова дівчинка. -Яка вона чудова, – не могла надивитись на дитину Віра. -Точно, так схожа на мого чоловіка. І очі, і рот. Ось дивіться, я зараз фотографію покажу. Коли жінка дістала фотографію, то у Віри ледь щелепа не відвалилася. Адже поро ділля показала фотографію її чоловіка Андрія. -Ви що заміжня? -Поки що ні, але скоро одружимося, – досить впевнено відповіла дівчина. У цей час Андрій був у рейсі, він працював далекобійником, його часто не було вдома.
Коли він повернувся, то Віра навіть на поріг не пустила його: -Я приймала полоrи у твоєї kоханки, до речі, вітаю, у тебе народилася дочка. Андрій одразу ж поїхав до своєї молодої kоханки. Але та теж не хотіла пускати його на поріг. Виявилося, що вона гуляла не лише з Андрієм, а й із іншим хлопцем. І він виявився справжнім батьком дівчинки. А коли дізнався, що він є реально батьком, то зробив молодій мамі пропозицію. Тож Андрій став нікому не потрібен.
