Надія була одружена вже десять років. Жили з чоловіком щасливо в коханні та злагоді, поки не народилася перша дитина. Тут чоловік почав затримуватися після роботи і пропадати у вихідні. Запідозривши, що чоловік заrуляв, і бажаючи зберегти шлюб, Надія вирішила наро дити другу дитину. Але й поява другої дитини шлюбу Надії не врятувала. Чоловік все рідше й рідше поспішав додому, дедалі частіше не ночував удома, іноді навіть приходив додому піддатим. Коли молодша дочка підросла, Надія вийшла працювати. Дітей часто відправляла до батьків, у село.
Якось, повернувшись додому, Надія побачила, що на їхній кухні, одягнувши її халат, господарює інша жінка . Чоловік тоді був удома і навіть не помітив приходу Надії. Того дня вона повернулася раніше з роботи, а онуки гостювали у бабусі. Непрохана гостя швидко покинула їхній будинок, а чоловік поводився так, ніби нічого не сталося. Навіть не намагався виправдатись. Надія була просто розгублена. Вона могла б забрати дітей та повернутися до матері, але хотіла врятувати шлюб. Проте аналогічні ситуації повторювалися дедалі частіше. Чоловік уже нічого не соромився. Зовсім втратив сором і совість.
Надія тепер знаходила інших жінок у їхній спальні, кухні, ванній кімнаті. Зрештою терпінню жінки настав кінець. Вона зібрала свої речі та речі дітей, повернулася жити до батьків. На щастя, діти почувалися у бабусі добре. У сільраді звільнилося вакантне місце, саме для Надії, і вона перевелася працювати туди. Їздити до міста їй не треба було. Квартиру у місті вони з чоловіком продали та поділили гроші порівну після розлу чення. За деякий час у сільській ліkарні з’явився новий ліkар. Віталій шалено закохався у Надію і двоє дітей не були для нього перешкодою. Віталій вважає їх своїми дітьми. Надя рада, що зважилася на зміни і, зрештою, стала щасливою.
