Вже десять років я працюю на посаді завідувачки місцевого дитя чого будинку. Відверто кажучи, важко, справді. Важко дивитись у вічі дітям, яких ніхто не притискає перед сном до грудей і не водить в аквапарк на день народження, як дітей, яких виховують у сім’ях. Дуже хочеться, щоб кожен із вихованців зміг відчути, що таке батьківське кохання, тому я завжди йду назустріч парам, які хочуть взяти дитину в сім’ю. Але іноді хочеться nлакати, через те, як наші люди ставляться до уси новлених дітей. Є у нас хлопчик Коля. Він з дитинства дуже кмітливий, відкритий та легко йде на контакт. Не можу згадати жодного випадку, коли б він не слухався — так сильно намагається заслужити на любов дорослих. Можливо, саме тому його швидко вси новила молода пара. Коля був такий щасливий! Мама була гарна і добра, завжди посміхалася йому, а з татом хлопчик любив кататися на машині та грати у залізницю вечорами. Поїзд там був ого-го який! Червоний, великий! Нові батьки завжди добре доглядали хлопчика і добре одягали.
Але одного разу тато покликав Колю на серйозну розмову і сказав, що йому доведеться повернутися до дитя чого будинку, бо мама ваrітна і в неї скоро буде рідна дитина. Коля не міг повірити, він не хотів втра чати сім’ю, просив батьків не віддавати його, обіцяв любити молодшого братика чи сестричку міцно і ніколи не кривдити, але нічого не допомогло, сім’я привезла хлопчика назад. Повернули, як зіпсований товар, куплений помилково в магазині, їй-богу! Він ще довго nлакав, стоячи біля вікна, сподівався, що повернуться, передумають. А потім відійшов, наче забув, і згодом його знову вси новили. І знову ненадовго — друга мама привезла Колю назад через півроку: — Ви зрозумійте, я не можу навіть прогодувати його, він стільки їсть! І ще перебирає, — виправдовувалася вона. Коля потім розповів, що мама вирішила відмовитися від нього тому, що він попросив посмажити йому картоплю на обід, замість того, щоб їсти прісну кашу без молока та солі.
Наступних горе-батьків хлопчик розчарував тим, що не мав схильностей до музики. У них, бачите, династія професійних музикантів, а в нього немає слуху, зовсім безнадійний. І так чотири рази за всі ці роки, чотири! Забирають, обіцяють, дають дитині надію, а потім привозять назад – не підійшов, не змогли. А наприкінці минулого літа у нас розпочався ремонт у приміщенні, де діти навчалися, тому місцева влада дала дозвіл на те, щоб вихованці могли відвідувати звичайну школу поблизу. Майже одразу Микола здружився з новим однокласником Михайлом. Іноді Мишко навіть запрошував Колю до себе в гості, вони грали, а Мішина мама годувала хлопців свіжими варениками. Мене дуже тішило те, що у Колі з’явився справжній друг, але я боя лася, що коли доведеться повернутися до навчання в дитбу динку, хлопчик знову втратить близьку людину, як це траплялося раніше.
Тому я вирішила з’ясувати все заздалегідь і пішла на розмову до Мишіної мами. Жінка з розумінням поставилася до моїх застережень і сказала, що хлопчики зможуть бачитися час від часу і гуляти іноді разом, навіть коли Микола повернеться до дитячого бу динку. За кілька місяців ремонт закінчився, хлопці почали бачитися набагато рідше, і коли зустрічалися, стрибали від радості. А за кілька тижнів до мене до кабінету увійшла мама Михайла: — Галино Олегівно, я довго думала над цим, тому не переживайте — моє рішення зважене й остаточне, я не передумаю. Я хочу вси новити Колю. Звикла так до нього, як рідний мені став! І Мишко мій постійно тільки про нього і каже, теж сумує.
— А ти хочеш, Колю? – Запитала я хлопчика, покликавши його на розмову. – Я хочу! — його очі так і сяяли від радості та надії на сім’ю. – Тоді вирішено. У Миколи якраз день народження через два дні, відсвяткуєте вже сім’єю, — сказала я. Як же ми всі сміялися, коли на запитання нової мами «Що тобі подарувати на день народження?» хлопчик без вагань відповів: «Велику, повну тарілку смаженої картоплі!». – Тоді домовилися! – Погодилася Мішина мама. — Найбільшу, яку знайду. Зі спокійним серцем оформила всі документи і відпустила Кольку до його нової родини. І цього разу щось мені підказує, що його більше не зрадять, у нього буде любляча дбайлива мати та найкращий брат та друг.
