Сусідські діти, яким уже років по десять-дванадцять, вкотре розгромили дитячий майданчик у дворі. Майданчик розрахований на зовсім дітей, максимум років до шести-семи. Але цим лосям все одно, їм просто по приколу щось ламати. Але вони потім можуть піти кудись в інший двір грати, а малюкам що робити? Причому цих малолітніх вандалів не бентежить навіть те, що на майданчику присутні дорослі люди, які роблять їм зауваження через їхню поведінку. Хоча після того, як ми познайомилися з батьками деяких із цих “діточок”, питання з приводу виховання відпали самі собою. Про яке взагалі виховання може йтися, якщо там батьки поводитися не вміють. За всю розмову жодного речення без матюка не сказали. І це мами. У нашому дворі є дитячий майданчик. Він розрахований на малечу.
Там стоять маленькі безпечні гойдалки, на яких неможливо якось сильно розхитатися або зробити “сонечко”, будиночок, дві маленькі гірки, пісочниця та гойдалка у вигляді конячки на пружинці. Для дітей трьох-чотирьох років просто ідеальний майданчик. Старшим дітям на ньому уже робити нічого, бо на гірку сядуть – ось вона і скінчилася. На гойдалках ноги по землі волочаться. Майданчик ми упорядковували самі на початку літа. Взимку там проїхав бульдозер і зніс гірки, заваливши все снігом. А решту доламали якісь вандали. Тепер, як на мене, я навіть знаю, які саме. Нам пощастило, що ми маємо активних людей, які домоглися, щоб замість зруйнованих гірок нам поставили нові, а гойдалку, пісочницю та інше ремонтували вже самі батьки.
Ми з чоловіком теж брали участь – фарбували будиночок, чоловік ще з гойдалкою допоміг, він у мене зварювальник. Робили щиро, бо самі з дитиною на цьому майданчику гуляємо. Нещодавно на майданчику почали гуляти ще й досить дорослі хлопці, років десять-дванадцять. Але просто грати їм там нудно, тож вони почали хуліганити. То на будиночок видерться і на даху скачуть, то гірку розхитують, то конячку виламують. Їм робиш зауваження – як не чують. Поки лаятись не почнеш, не реагують. Коли майже всі мами на майданчику стали їх проганяти, тоді пішли. Одна з матусь хуліганів побачила у вікно, що її діточку “ображають”, примчала лаятись, а там і інші підтягнулися – діти наскаржилися.
Кричали, що майданчик спільний, їхні діти там теж можуть гуляти. Та й нехай гуляють, ламати навіщо? Чи грають вони так? Погано грають. Після їхніх ігор іншим діткам залишаються руїни. Гірка вже хитається, у будиночку виламали кілька дощок, конячка не працює, бо там пружину погнули. Це ігри такі варварські? Мати заголосили, що це не їхні діти, ми всі намовляємо, вони на нас до суду подадуть, що ми їхніх дітей ображаємо і не даємо грати. Лаялися довго, ні до чого не лаялися. Ми, мами малюків, вирішили, що наступного разу треба буде не ганяти цих хуліганів, а зняти на відео та в поліцію йти, нехай розбираються з псуванням майна. Хтось на суботники виходить, лагодить цей майданчик, а потім чиїсь діти його цілеспрямовано ламають, і батьки за них ще й заступаються. Чудовий приклад подають!
