У дитинстві я була примхливою дитиною. Часто влаштовувала істериkи, робила дрібні капості, совала носа куди не потрібно. Все це було не зі зла, адже будь-яка маленька дитина любить пізнавати світ. Маму моя поведінка дратувало, тому вона постійно мене kарала. Добре, хоч тато міг вчасно заступитися. Коли мені було чотири роки, мама пішла в магазин за хлібом, але назад не повернулася. Тато хвилювався, став їй дзвонити. Вранці зауважив, що зі скриньки зникли всі гроші та її документи. Стало зрозуміло: вона нас поkинула. Рідна мати не вважала за потрібне мене виховувати. Батько замінив мені обох. Вранці заплітав кіски, а ввечері допомагав робити уроки.
На вихідних ми ходили в кіно, а коли я хво ріла, він всю ніч сидів біля мого ліжка, постійно перевіряючи температуру. Жили ми у центрі міста у просторій трикімнатній квартирі. Вдруге одружуватися батько не захотів, хоча жінки не оминали його уваги. Тато вирішив своє життя присвятити мені. Щоб не підво дити його, я добре навчалася у школі. Потім самостійно вступила до вишої та стала зразковою студенткою. Отримувала підвищену стипендію, викладачі не могли нахвалитися мною. Батько щиро радів моїм успіхам і пишався своєю дочкою. Потім я вийшла заміж. Іван, мій чоловік, одразу сподобався татові, і ми почали жити разом. На жаль, життя часто дає нам неприємні сюрпризи.
Хво роба забрала його дуже швидко. Згодом ми змирилися з тяжкою втра тою. Життя увійшло у звичне русло. Нещодавно у двері нашої квартири зателефонувала якась жінка. Вона представилася моєю мамою. Ця жінка повернулася у моє життя після 30 років відсутності. Як вважаєте, чому вона вирішила повернутися? Виявляється, вона має нову родину -чоловіка та двоє дітей. Їм нема де жити, тому мати сподівалася на мою доброту. Вона запропонувала розміняти мою трикімнатну квартиру на дві. Щоб в одній жили ми з чоловіком, а в іншій вона із сім’єю. Такого наха бства я не очікувала. Розсміялася їй прямо в обличчя, а потім додала: «Жінка, у мене немає матері. Мене виховав та виростив тато. Тому не турбуйте нас своїми дурними пропозиціями. Ще раз вас тут побачу – викликаю nоліцію»
