– Марино Петрівно? – Запитала незнайомка по телефону. – Так, а з ким я говорю? – Прийомна швидкої допомоги. Ваш чоловік потрапив у ава рію. Марина кинулася до лікарні. – Хто ви? – здивувався лікар. – Дружина. – Так?! А то тоді хто? – лікар вказав на губасту дівчину… Марина підійшла до дівчини. – Ну, і хто ви така? – Ми з Артуром кохаємо один одного. Вже рік, як ми разом, – та гордо підняла ніс. Марина обернулася і пішла до виходу. – Куди ви? – здивувався лікар. – Вашому чоловікові потрібен догляд, і лікування треба сплатити… – З усіма питаннями до неї, – вказала Марина на дівчину… – Марино, ти чому вдома, а не в Артура? – зателефонувала свекруха.
– У нього тепер нова дружина. А я планую піти купити собі нове двоспальне ліжко, а старе пошлю вам, щоб молодятам було де спати. А потім піду до РАГСу і подам на розлу чення. – Значить, поки мій син заробляв, він був тобі потрібен, а коли зане дужав, ти його проганяєш?! – Ваш син сам так вирішив. Валятися у нього в ногах я не збираюся! – Мамо, як ти могла?! – син обурено глянув на матір. – Ти ж поkинула тата в ліkарні безпорадного! Мені бабуся все розповіла! – А чому вона не розповіла, що у твого тата вже рік, як молода kоханка є? Ось вона нехай його доглядає. Але якщо ти хочеш, я дам тобі грошей, їдь, провідай батька. Заодно і з його новою дружиною познайомишся.
– Ні, ну треба ж, варто було чоловікові потрапити в ава рію, як вона кинула його. – шепотілися за її спиною сусідки. – Не знаєш, не говори. Артур в ава рію потрапив із kоханкою. Правильно Марина все зробила. Я б на її місці прямо там у лікарні добила б зра дника! – Поставила першу на місце інша. “Свекруха і тут встигла наслідити”, гірко посміхнулася Марина, підводячись у свою квартиру. Це був не найлегший день у житті Марини. Але життя продовжується. І треба вірити в те, що все буде гаразд.
