Вранці Тамара зібралася до сільської крамниці за продуктами. Дорогою вона зустріла чимало знайомих, майже всі відважували їй компліменти. -Та ти аж помолодшала, просто світишся! Сталося що? Тамара лише загадково посміхалася. Але коли вона наблизилася до магазину, посмішка повільно сповзла з її обличчя. Вже здалеку вона впізнала свою давню знайому, з якою в неї ворожнеча мало не з сьомого класу.
Жінки одразу почали обмінюватися уїдливими репліками. -Чому вони так один одного нена видять? – спантеличено спитала внучка дідуся Івана, спостерігаючи за сварkою. Чоловік усміхнувся. -Та вони зі шкільних років одного парубка поділити не можуть! Закохалися з Петра і гризлися вічно через нього. -І чим закінчилася ця історія? -Поїхав він на заробітки, там же одружився.
Обидві лишилися з носом, уже сорок, а в дівках ходять! Пристрасті розпалися, бо нещодавно Петро розлу чився і повернувся до села. Стара боротьба знов активізувалася. Дівчина зацікавлено зиркнула у бік жінок. Це ж треба у 40 років через мужика воювати! До речі, другий раунд протистояння теж дуже кумедно закінчився. Петро одружився, але зовсім з іншою, залишилися дві подружки знову ні з чим.
