Кілька місяців тому Ваня опинився в дитя чому будинку, і навіть за такий нетривалий період часу йому вдалося нажити справжніх вороrів. Хлопці нещадно і жорстоко знущалися з нього щоразу, як був такий випадок. Вони час від часу говорили Вані: «Дивися, Ванько! Це твоя мама за тобою прийшла, біжи!». А потім спостерігали, як він тулиться до скла і виглядає надвір. Але за вікном він бачив лише вихователів, а хлопці довкола вибухали сміхом. Коли Ваня засинав, обіймаючи ведмедика, якого прихопив із дому, то часто бачив у снах свою маму. Ще молодою та красивою, з усмішкою на обличчі замість набряків, що з’явилися від постійних n’янок після того, як пом ер тато Ваньки. Він тримався за обіцянку матері, яку вона дала йому того переломного дня, коли його вилучили з родини. Мама обіцяла, що вилікується і обов’язково забере його зовсім скоро.
«Там є багато іграшок і смачно готують, ти тільки не сумуй дуже, Я скоро прийду за тобою, синочку!» Але рік у рік проходив, а вона не приходила. Спочатку Ваня просив виховательок, щоб зателефонували їй, запитали, чи довго триватиме ліkування, але ті лише чесно та жор стоко відповідали, що мати вже й забула про нього. Час минав і навіть мамине фото, яке хлопчик досі беріг, уже не допомагало йому вірити й надалі. – Ваня, ходімо, за тобою прийшла мама. У хлопця мурашки по шкірі побігли, в пам’яті спливли зну щання однолітків на початку перебування в дитбу динку. Невже й вихователька може з нього так зну щатися?! Чи раптом… раптом мама справді прийшла?
Нічого не розуміючи, Ваня просто пішов у велику залу за вихователькою. Він не хвилювався і йому не було цікаво – він просто не вірив у ці слова, вони не викликали в нього жодної реакції. Але в залі він таки побачив жінку. Жінка з щирим і добрим, хоч і втомленим обличчям, дивилася на нього і ніжно посміхалася. Але це була не його мама. – Ваня, познайомся, це твоя нова мама, вона хоче вси новити тебе і забрати додому. Але ти вже дорослий, потрібна твоя згода. Але як же? Як же його рідна мама, адже вона й далі є? У нього буде дві мами? Буде будинок. Вихователька намагалася не зустрічатися поглядом із підлітком, але він раптом зрозумів сам. Одного разу він подорослішав і зрозумів набагато більше, ніж мав у своєму віці.
