Посвітивши ліхтариком на дерево, Антон виявив там гарну дівчину, у якої пояс зачепився за гілки. Ось це видовище, тільки він ще не знав, хто вона така

ПОЛИТИКА

Вперше вони зіткнулися у супермаркеті. Тома розглядала пакет з молоком, шукала термін придатності, коли поруч прозвучав голос: – Свіжий? Від несподіванки пакет випав із рук дівчини, вибухнув і дівчина була оббризкана молоком до колін. – Ви чого kричите?! – Накинулася вона на чоловіка років тридцяти. – Я нормально запитав. Це ви незграбна. – спокійно відповів чоловік. – Хам! – резюмувала Тома, і захопивши інший пакет із молоком, вирушила до каси… Вдруге і втретє вони зіткнулися в селі, через тиждень . На вихідні подруга, Віка, запросила Тому до села до бабусі. Баба Оля вітала подругу внучки, ставилася як до рідної, тож дівчина з радістю прийняла запрошення. Увечері дівчата, одягнувшись, пішли на танці.

Під час танців Тому хтось штовхнув, і вона зламала підбори. – Дивіться, куди прете! – обурилася дівчина. – Це вам слід дивитися на всі боки, – почула вона у відповідь і побачила того хама з супермаркету. – Танцювати не вміє, а туди ж, на танцпол лізе! Ідіть у поле, потренуйтеся! Хам! Довелося дівчатам повертатися додому. – А давай до сусіда за яблуками полізем! Як у дитинстві! Пам’ятаєш? – Запропонувала Віка. Полізли. На дерево залізла Тома. Почувши гавкіт собаки Віка швиденько втекла до себе у двір. Тома залишилася сидіти на дереві. Собака, підбігши до дерева, залився гавкотом. – Що там, Граф? Знов котів ганяєш? – Почула Тома знайомий голос.

Чоловік підійшов, присвітив ліхтариком та виявив Тому. – Здрастуйте, приїхали. І що ви там робите, панночко? Яблука крадете? Давайте, злазьте. Граф красивих дівчат не їсть. – Я не можу. Пояс зачепився, ледь не плачучи, відповіла Тома. Чоловік допоміг їй злізти і провів до хвіртки, попередньо нарвавши яблук. – Ваш видобуток, – вручив він на прощання яблука Томі… Тома прийшла влаштовуватись на роботу. – Ви нам підходите. Але перш ніж прийняти вас на роботу, потрібна особиста зустріч із директором підприємства, — сказала кадровичка. Увійшовши до кабінету шефа і побачивши Антона, Тома зітхнула. – Я, мабуть, піду. Ви мене не приймете. – Чому ви так вирішили? Ваше резюме нас влаштовує, — зі сміхом в очах сказав Антон. Це була їхня остання, випадкова зустріч. За півроку Тома звільнилася. – Непристойно, коли чоловік із дружиною працюють в одній компанії, – сказав Антон.