Сталося так, що Катя, майбутня матуся, останній місяць ваrітності провела у полоrовому будинку на збереженні. Тиждень вона провела одна у двомісному номері, насолоджуючись самотністю, читаючи книги та попиваючи чай із чоловіком, який приїжджав через день. Але восьмої ночі до неї привели нову сусідку. – Мене звуть Надя, – сказала жінка під час їхньої розмови, – мені 37 років, і це моя перша ваrітність. Вона пояснила, що все своє життя прожила у віддаленому селі і зустрічала багато чоловіків, але жоден з них не сподобався їй. Так би вона й жила далі, але одна випадкова ніч із трактористом не призвела до її нинішньої ваrітності.
Катя потоваришувала з Надією, вони ділилися своїми історіями одна з одною і дбали одна про одну. Якось увечері Надії раптово стало поrано, і її відвезли до реанімації. Кілька днів минуло без повідомлень, поки Каті не наснилася Надя в білій сукні, кажучи, що їй час іти, але що вона не може взяти з собою Ангеліну. Надя попросила Катю подбати про «третю дитину» і привести її до своєї родини. Наступного ранку Катя дізналася, що у Наді почалися передчасні полоrи, що перетекли в штучні пологи.
Дитина народилася здоровою, але недоношеною, і, на жаль, Надію врятувати не вдалося. Через тиждень після трагедії Катя наро дила близнюків і зрозуміла, що третя дитина, про яку Надія згадала уві сні, це Ангеліна. Порадившись із чоловіком, вони вирішили удо черити малу. Все своє життя Надія відвідувала Катю уві сні і давала їй поради, які завжди виявлялися вірним виходом зі складної ситуації. Це був її спосіб віддячити Каті за те, що вона дала притулок її доньці Ангеліні.
