-Ну і навіщо ви мені потрібні? Від вас ніякої користі, нахлібники! Я вас взагалі не хотіла. Краще б вас не було! – кричала Христина на двох дівчаток. Ангелині було 5, а Ірішці три роки. Дівчата мовчки дивилися на неї, забившись у куток. Христина ніколи не хотіла дітей, вона завжди мріяла лише про забезпечене життя та курорти. Так сталося, що вона вийшла заміж за чоловіка з двома дітьми від першого шлюбу. Його перша дружина поме рла через хво робу.
Христині подобалося те, що в неї майже безмежна кількість коштів на картці, але зовсім не подобалося те, що чоловік вимагав, щоб вона проводила час з дітьми. Вони багато часу проводили з нянями, але чоловік хотів, щоб дітьми займалася дружина. -Їм потрібна жіноча увага! Христина переступала через себе, щоб вдавати, що виконує обов’язки. Але діти викликали у неї роздратування, вона вважала їх марними. Вона часто на них зривалася та погрожувала, щоб дівчатка нічого не розповіли батькові.
Але правда зрештою все одно розкрилася. Якось чоловік прийшов раніше і почув крики Христини. Він був такий злий, що без верхнього одягу викинув Христину з дому. Жінка слізно благала пробачити її, виправдовувалася всіляко, але це не вплинуло на рішення Сергія. Через роботу він мало часу проводив із дітьми, але вважав їх основною цінністю свого життя. Він вирішив покарати дружину, після розлучення залишив її ні з чим. Христина була змушена повернутися до своєї пошарпаної кімнати в гуртожитку. Вона часто шкодувала, що так безглуздо втратила забезпечене життя.
