Оксана завжди була простою, скромною дівчиною, яка ніколи не виділялася з натовпу. Вона ніколи не мріяла про принца на білому коні і навіть уявити собі не могла, що найбажаніший джентльмен у їхньому містечку зверне на неї увагу. У той час, коли її друзі намагалися влаштувати собі благополучне майбутнє всілякою правдою та бре хнею, намагаючись якнайшвидше вийти заміж, Оксана просто довірилася долі і не чекала від неї особливої щедрості. Проте сталося неймовірне, і тепер усі незаміжні дівчата, яких вона знала, заздрили їй, бо не думали, що Денис вибере таку сіру мишку. Денис справді був дуже гарним хлопцем. Але він зачарував не лише своєю привабливою зовнішністю. Він мав довгий список достоїнств, які робили його бажаним нареченим. Це була і освіта, і вишукані манери, і почуття гумору. Оксана теж не встояла перед його чарами.
Вона закохалась у нього після першої зустрічі. Але трапилася одна подія, яка змусила дівчину подивитись на хлопця під іншим кутом. Цей день круто змінив її подальшу долю. Одного теплого літнього вечора вони пішли гуляти до парку. Вони купили каву і сіли на лаву, щоб побалакати. Денис дістав сигарети і закурив, потягуючи гарячий ароматний напій. Потім до них підійшов хлопчик. Він не відрізнявся розумом, і всі в місті знали про нього, тому його не сприймали всерйоз і зазвичай просто оминали. Він зупинився біля лавки, де сиділи закохані, і, пильно подивившись на Дениса, звелів йому загасити сигарету, бо поряд із такою гарною дівчиною курити поrано. Дениса, як оса вжалила. Він раптом скочив на ноги, почав kричати на хлопчика і навіть замахнувся, щоб ударити. Оксана зупинила коханого і попросила бідолаху відійти від них.
Денису дуже не сподобалося, що його дівчина захищає когось іншого, він глянув на неї, розвернувся та пішов, не сказавши жодного слова. Дівчина сіла на лаву і гірко заnлакала. Вона добре знала темперамент коханого і розуміла, що на цьому їхнім стосункам прийшов кінець. Хлопчик, за якого вона щойно заступилася, заспокоїв її, сказавши, що Денис недостойний її; вона заслуговувала на краще. Тут підійшов ще один хлопець і стурбовано спитав: – Ти nлачеш, бо мій брат тебе обра зив? – Ні, не хвилюйся. Я плачу не через нього. Він не хотів нічого поганого, – зрозумівши, що то брат того хлопчика, сказала Оксана. – Я Назар, – незнайомець простяг руку і дав дівчині хустку.
– Все гаразд, правда. Твій брат тут ні до чого. Оксана, ледве стримуючи сльо зи, йшла додому через парк. Денис чекав на неї біля входу. – Що це щойно було? З якого страху ти дозволяєш собі це? Ти думаєш, що можеш мене так принизити? – люто сказав Денис і притиснув дівчину до стіни. Раптом розлю чений кавалер відлетів убік, прямо на клумбу. Оксана прибрала від обличчя руки, якими від страху заплющила очі, і побачила свого рятівника; ним виявився її новий знайомий – Назар. Він провів дівчину аж до її квартири, щоб переконатися, що їй більше нічого не загрожує. Оксана обійняла Назара на прощання, і з цього моменту вони не розлу чалися. Не минуло й півроку, як вони побралися. – Ось так я обрала просте жіноче щастя замість життя з найбажанішим «красенем», – розповідала Оксана подрузі через роки.
