З Катериною ми побралися ще студентами. У моїх батьків велика квартира, а у мами Катерини зовсім маленька. І теща, і мої батьки звали нас до себе. Але я наполягав на тому, що ми маємо жити з моїми батьками. Я дотримувався принципу, що чоловік приводить додому дружину, а не навпаки. Але невдовзі я про це пошкодував. Моя мама приставала до Катерини з приводу та без: «Готуєш якось без душі, зовсім несмачно. Ти неправильно прасуєш сорочки. Багато витрачаєш води. Довго світло не вимикаєш». І так завжди. Катерина мовчки терпіла. Мені було шкода дружину, я просив маму не втручатися в наші стосунки, сказав їй, що мене моя дружина влаштовує у всьому, і не її це діло, яка вона господиня.
Катерина nлакала вечорами, а я намагався її заспокоїти та просив потерпіти. Катерина запропонувала переїхати до тещі. Мої батьки поставили мені ультиматум: «Або ти розлучаєшся, або якщо переїдеш жити до тещі, можеш відразу забути про нас! Подумай, інакше залишишся без нашої підтримки. Тобі потрібна інша дружина, а не ця, яка зовсім не поважає твоїх батьків». Цим мої батьки підштовхнули мене до від’їзду від них. Але я запропонував Катерині зняти квартиру та жити окремо від усіх. Вона погодилася зі мною. Але для того, щоб зняти житло, мені довелося кинути на якийсь час інститут, щоб знайти роботу. Я перевівся на заочну форму навчання і зміг поєднувати навчання з роботою, паралельно набираючись досвіду.
Влаштувався працювати, і не на одну роботу. Цей рік був дуже важким для нас. Але потім полегшало, коли Катерина отримала диплом і стала теж працювати. Потім ми з нею встали на ноги, стали добре заробляти. Взяли квартиру і зараз думаємо про дітей. За цей час мої батьки так і не згадали про мене. Мені, звичайно, дуже nрикро, але я сподіваюся, що коли вони побачать онуків, то змінять свою думку про нас. А Катерина завжди мені каже, що я її опора та надія, що не поkинув її, і навіть пішов проти батьків. Ми живемо і нікому не зобов’язані. Все, що ми маємо, зароблено нами. Ми самі влаштовуємо своє життя так, як хочеться. А батьків ми просто шануємо.