Мій брат Назар нещодавно сказав нам, що хоче познайомити нас зі своєю дівчиною, якій він планував зробити пропозицію у найближчому майбутньому. Ми з мамою витратили півдня на вечерю та підготовку до приїзду нашої майбутньої невістки. Ми щосили намагалися справити гарне враження і з нетерпінням чекали на її візит. Коли приїхала Ліна, ми одразу могли сказати, що у мого брата чудовий смак. Після короткої розмови ми зрозуміли, що Ліна була добре освічена, скромна та розумна. Ми сіли за стіл і почали розмовляти, але помітили, що поведінка Ліни була трохи дивною.
Вона нічого не їла і, здавалося, дивно дивилася на їжу. Вона також намагалася щось тихо сказати Назарові так, щоби ніхто з нас не почув. Моя мама не змогла втриматись і запитала з цікавості: -Ліно, вибач, може, ми тобі чимось не догодили в їжі, або, може, вона несмачна? Ліна глибоко зітхнула і пояснила, що не може їсти цю їжу через стан здоров’я. У дитинстві її регулярно годували жирною їжею, що призводило до накопичення холестерину в кровоносних судинах.
В результаті вона мало не втратила життя у підлітковому віці. З того часу вона не може дивитися на жирну їжу без почуття стра ху. Вона вибачилася за завдані незручності і вийшла з кімнати у сльо зах. Ми простежили за Ліною та поговорили з нею, щоб вирішити ситуацію. Ми зрозуміли, що нам потрібно переглянути наш раціон харчування, щоби враховувати її стан здоров’я. Пройшло багато років. З того часу ми готували страви, до яких ми звикли, та обов’язково щось окреме для неї. Ліна була чудовою людиною, яка заслуговувала на повагу і пристосування у звичках.
