У мої 47 років чоловік виrнав мене зі власної спальні, щоб жити там разом із своєю kоханкою. Я зламалася б через це, якби не один випадок

ПОЛИТИКА

Якось мій чоловік прийшов додому з приголомшливою новиною. – Ця спальня тепер для мене та моєї нової дружини! – Оголосив він. – Про що ти говориш? – я не повірила почутому, – ти випадково не забув, що ми все ще одружені. Яка нова дружина? – Яким чином ми ще одружені? Ми жили разом лише заради дітей. От і все. Причини закінчилися, – заперечив він. – А як же онуки? – Запитала я, сподіваючись на якийсь останній шанс. – Вони можуть приходити до кожного з нас по черзі. Їм лише рік і три роки. Що вони там зрозуміють у розлу ченні? До того ж вони ж не з нами в одному будинку живуть! Чоловік поміняв двері до спальні і поставив на неї замок. Він викинув усі мої речі в коридор, розбивши при цьому деякі парфуми та вази. Потім він виселив мене у вітальню.

Хоч я й почувала себе дуже безглуздо, але мені довелося жити з чоловіком та його kоханкою. Я не хотіла їхати чи розповідати про це нашим дітям, бо нам було вже сорок сім. Я відчувала, що про розлу чення не може бути й мови. Зрештою, приїхала нова дружина мого чоловіка. Вона була зухвалою, молодшою на п’ятнадцять років, неохайною і зосередженою лише на своїй зовнішності. Я почала страшенно страждати, бачачи, як чоловік, з яким я прожила більшу частину свого життя, флір тує з новою жінкою і поводиться зі мною як з проkаженою. Щоб подолати біль, я відвідала моrилу батька, щоб поговорити з ним.

Він називав мене своєю «маленькою полуничкою» і обіцяв захищати від усього світу. Мені дуже не вистачало його турботи та захисту. Якось, повертаючись додому з роботи, я зайшла до квіткового магазину, де працював мій добрий друг. Через п’ятнадцять хвилин у магазин увійшов чоловік, дуже схожий на мого батька. Його звали Олексієм, так звали і мого тата. Я розnлакалася, і він потішив мене. Ми з Олексієм обмінялися телефонами і стали зустрічатися. У результаті я розлу чилася з чоловіком і відсудила у нього частину квартири. У нас з Олексієм потихеньку почалися романтичні стосунки, і зараз ми готуємося до весілля. Найголовніше для мене – мої діти підтримують мене, і я розумію, що я в житті не була щасливішою.