Я була рада відвідати своїх батьків у селі та хотіла привезти їм деякі з їхніх улюблених закусок. Отже, я попросила свого молодшого сина, Гната, допомогти мені зібрати невелику сумку зі смакотами, включаючи шоколад, арахіс у шоколаді та різні сорти сиру – все, що я можу їсти тоннами. Автобус у село мав вирушити рано-вранці, тому мені довелося прокинутися о 5-й ранку. Я тихо схопила сумку та пішла, нікого не розбудивши. Коли я вийшла з будівлі, біля входу на мене вже чекало таксі.
Однак невдовзі після того, як ми рушили з місця, я почула жалібний стогін. Я тут же розстебнув а сумку і, на свій подив, виявила там нашого кота, Мурзика, що сидить у сумці з відкритою пачкою шоколадок поряд з ним. Я не могла в це повірити! Я наказала водію розвернутися, і ми поїхали додому. Коли я повернулася додому, всі були здивовані, побачивши мене. – Навіщо ти повернулася? Ти щось забула? – Запитав мій чоловік. – Навпаки, я взяла дуже багато, – відповіла я, витягаючи кота з мішка.
Усі розреготалися, побачивши Мурзика, що сидів у сумці. Посміявшись, я повернулася до таксі, радіючи, що я благополучно все встигла. Як виявилося, Мурзика привернув запах арахісу у шоколаді. Він у нас той ще ласун, от і радів життю в моїй сумці. Він, може, і не спеціально ліз у сумку, щоб вирушити до села, це вийшло випадково, але це одна з найкумедніших історій за все моє життя!
