Дарина здогадувалась, що я зроблю їй пропозицію, бо ми були разом уже три роки. Вона була частково готова до весілля, і їй хотілося влаштувати невелику, скромну урочистість лише для родичів та кількох друзів. Її батьки завжди викликали в мене позитивні емоції, особливо її батько, якому я дуже подобався. Її мати поважала той факт, що я був молодий, але вже очолював відділення, і вона розповідала про це іншим родичам, включаючи брата Дарини. Кілька днів тому брат Дарини відвідав нас і запитав, чи можна його прилаштувати до мого відділу, оскільки він був безробітним понад півроку.
Однак я не міг найняти його без співбесіди у головному офісі чи відповідної освіти. Я запропонував йому спробувати оголошення про вакансії на веб-сайті та у нашому відділі кадрів. Під час вечері в кафе поблизу мого будинку Дарина запитала, чи говорив я з її братом про весілля, і я розповів їй про нашу розмову. Вона обра зилася і заявила, що родичі часто працюють разом і в таких випадках їх слід брати до уваги. Однак я пояснив, що робота та особисте життя не повинні стикатися, і що я не можу найняти її брата без належної кваліфікації.
Ми довго сперечалися, але Дарина відмовлялася розуміти мій погляд. Дійшло до того, що вона скасувала всі наші зустрічі в салонах і ресторанах і повідомила мені, що весілля не буде. Вона та її мати розповіли всім у своїй сім’ї про мою відмову найняти її брата, і всі засуджували мене за це. Хоч це і було на краще, що мені не довелося б вислуховувати їхнє обурення протягом наступних років, але, як би там не було, я був засму чений тим, що наші стосунки закінчилися через непорозуміння.
