Одного ранку вихідного дня мама прийшла до нас у будинок у селі, де ми жили з чоловіком, дитиною та свекрухою. Вона поводилася дуже тихо і пройшла так, що ні свекруха, ні чоловік її не бачили. Мама потай поклала гроші в мою скриньку: 140.000 гривень. То була дуже велика сума. Звідки у моєї мами стільки грошей? Все легко можна було пояснити. Моя бабуся померла, і в неї теж був будинок у селі – гарний, просторий будинок із сараєм та льохом. Сестри, дочки моєї бабусі, продали будинок з усім, що було на подвір’ї, а виручені від продажу гроші вирішили віддати своїм дітям. Отриману суму вони розділили навпіл та отримали по 140 тисяч гривень. Я була збентежена і водночас рада таким грошима, бо це була дуже велика сума.
Так як у нас із чоловіком були проблеми з грошима, а дитині ще багато чого потрібно було, ми вирішили переїхати до села, щоб не платити за орендовану квартиру і таким чином заощадити. Тому зараз ми живемо у селі зі свекрухою. Давши мені гроші, мама попросила мене використати їх з розумом, а не витрачати лише на продукти чи інші непотрібні мені речі, бо ці гроші могли б надати серйозну фінансову допомогу молодій сім’ї. Мама також сказала, що було б краще, якби я взагалі нікому не розповідала про ці гроші. Гроші – це не вода і не їжа, вони не зникнуть з часом, якщо просто лежатимуть там, тому я мала правильно розпоряджатися ними. Я довго зберігала таємницю про гроші, не знала, чи варто про це комусь розповідати.
Але думка про те, що мені, можливо, все ж таки доведеться розповісти чоловікові, іноді спадала мені на думку. Але питання було в тому, чи стримався б чоловік і не розповів би він свекрусі? У нас не було грошей навіть на дитину, ми не могли купити їй одяг, настав дуже важкий час. Мені потрібно було вибрати, як краще вчинити: промовчати або розповісти чоловікові і разом вирішити, що робити з цими грошима? Але чи захоче чоловік тоді шукати роботу, бо він все ще був безробітним, чи він, можливо, навіть забуде, що має забезпечувати сім’ю? Дізнавшись про ці гроші, він скористався б ними, але гроші мають властивість закінчуватися, і цих 140 тисяч не вистачило б на все життя без роботи.
