То був жахливий день. Зайшовши на кухню, я наступила в калюжу води у своїх пухнастих тапочках, яка за ніч витекла з холодильника. Мій чоловік Дмитро викликав ремонтника, доки я намагалася врятувати їжу. На щастя, ми ще не ходили по продукти, інакше втратили б усе. Я швидко нагодувала дітей сиром та йогуртом, а шматочок м’яса поклала у термосумку, щоб зберегти його до вечора. Я знайшла в морозилці упаковку пельменів та заморожених овочів і приготувала їх на вечерю, яку ми з’їли на балконі через холодну погоду. Дмитро пішов на роботу, а я прибралася на кухні до приїзду ремонтника.
На жаль, він сказав мені, що холодильнику потрібна деталь, яку потрібно замовити і яку замінять лише наступного дня. Увечері прийшла моя подруга Надя, але я сказала їй, що не можу приготувати їй чай, тому що на кухні був безлад. Я швидко приготувала кілька пельменів для дітей, а решту загорнула для Дмитра. Надя, побачивши пельмені, попросила кілька штук для себе, але я пояснила, що це для Дмитра і дітей. Вона розлютилася, наkричала на мене, зви нувативши мене в еrоїзмі і скупості, і вибігла з квартири, погрожуючи розповісти всім, яка жа хлива. Коли я розповіла Дмитру, що сталося, він сказав, що Надя ніколи не була справжньою подругою і завжди користувалася мною.
Незважаючи на мої початкові протести, я зрозуміла, що він мав рацію. Поведінка Наді справді була егоїстичною. Вона часто ходила до нас у гості – і завжди з порожніми руками. Минув тиждень, а Надя зі мною не розмовляла. Водночас вона розпускала плітки про мене по всьому будинку, але більшість знайомих, на щастя, їй не вірили. Цей випадок залишив у моєму серці серйозний осад: спочатку я не могла навіть дивитися на пельмені. Але зрештою я забула про цей випадок, і сьогодні повернулася з магазину з величезною коробкою пельменів для улюблених дітей та чоловіка.
